Багаутдінов Рафаель Махмудович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Багаутдінов.

Рафае́ль Махму́дович Багаутді́нов (10 серпня 1931, Казань — 16 серпня 2017, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1968 року. Лауреат премії імені Муси Джаміля (Татарстан)^[1].

Багаутдінов Рафаель Махмудович
Народження	10 серпня 1931(1931-08-10)  Казань, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР
Смерть	16 серпня 2017(2017-08-16) (86 років)
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, натюрморт і пейзаж
Навчання	Казанське художнє училищеd (1957) і Київський державний художній інститут (1963)
Вчитель	Пащенко Олександр Софонович, Красний Іван Миколайович, Подерв'янський Сергій Павлович, Селіванов Іван Михайлович і Чичкан Леонід Ілліч
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Брати, сестри	Багаутдінов Рем Махмудович

Біографія

Народився 10 серпня 1931 в місті Казані (нині Татарстан, Росія). Брат художника Рема Багаутдінова. 1937 їх сім'я зазнала репресій — батька розстріляли, а матір, як дружину «ворога народу», на 15 років засудили до ув'язнення у мордовських концентраційних таборах суворого режиму. Рафаель разом із старшим братом опинився у колонії в Україні на Кіровоградщині, а під час німецько-радянської війни — в колоніях Кавказу та Середньої Азії.

1957 року закінчив Казанське художнє училище; 1963 року — Київський державний художній інститут, де навчався у Олександра Пащенка, Івана Красного, Сергія Подерв'янського, Івана Селіванова, Леоніда Чичкана.

Зазнав переслідувань після того, як брат Рем 1973 року емігрував за кордон. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Ентузіастів, № 22, квартира № 40. Помер на 87-му році життя 16 серпня 2017 року^[2].

Творчість

Працював у галузях і станкової та книжкової графіки, плаката. На початку 1970-х років працював у техніці акварелі (створював натюрморти, портрети, сюжетні цикли); наприкінці 1970-х років звернувся до олійного живопису (тематичні картини, натюрморти, портрети, пейзажі). Серед робіт:

серії ліногравюр

• «Татарський поет Муса Джаліль» (1963—1964);
• «Партизанське минуле» (1968);
• «Батьки і діти» (1969).

Автор серії ювілейних листівок: «Салют Жовтню», «Республіку Рад у боях відстояли», «Владу Радам, мир народам, землю селянам» (1967).

живопис

• «Родина» (1975);
• «Муса Джаміль» (1980);
• «Поетеса Світлана Йовенко» (1981);
• «Євген Гуцало» (1981);
• «Присвята Михайлу Врубелю» (1982);
• «Поетеса Марина Цвєтаєва» (1984);
• «Рембрандт» (1984);
• «Джерело натхнення Сандро Боттічеллі» (1984);
• «Останній автопортрет Тараса Шевченка» (1985);
• «Рукописи не горять. Пам'яті Михайла Булгакова» (1987);
• «Роки мовчання Анни Ахматової» (1987);
• «Іван Дзюба» (1987);
• «Пам'яті письменників братів Тютюнників» (1987);
• «Солоха» (1988);
• триптих «З тюркського епосу» (1988—1989);
• «Постріл на Чорній річці. Пам'яті Олександра Пушкіна» (1988);
• «Михайло Слабошпицький» (1988);
• «Гуляща душа» (1990)^[3];
• цикл «З українських легенд» (1990—1991);
• «Пам'яті Василя Стуса» (1991);
• портрети українських меценатів подружжя Антоновичів (2000);
• триптих «Танок епох»:
  • «Початок початків» (2003);
• триптих за мотивами Миколи Гоголя:
  • «Ніч на Івана Купала. Русальний танок» (2005);
  • «Солоха» (2005);
  • «Різдвяна ніч» (2006);
• «Портрет Валентини Данилівни Гончар, дружини Олеся Гончара» (2008)^[4];
• «Весна» (2009);

серії (1990—2002)

• «Паралельний світ»;
• «Українські легенди»;
• «Купальська ніч»:
  • «Залицяння» (1992);
  • «Мавка» (1996);
  • «Очищення вогнем» (1994);
• «Амазонки»:
  • «Поранена амазонка» (1990);
  • «Воїтелька»;
• «Балет „Афродита“»:
  • «Народження Афродіти» (2002).

Художник-оформлювач та автор ілюстрацій до близько 80 книжок, зокрема:

• «Читанка» Георгія Коберника і Миколи Ярмаченка (1967);
• «Собор» Олеся Гончара (1968, перше ілюстрування);
• «Розплата за сонце» Наума Тихого (1970);
• «Невтомні шукачі» Бориса Мазурмовича (1975)^[2];
• «Мудрість народна. Казахські прислів'я та приказки» (1976)^[2];
• «Мудрість народна. Вірменські прислів'я та приказки» (1976)^[2];
• «Мудрість народна. В'єтнамські прислів'я та приказки» (1977)^[2];
• «Мудрість народна. Корейські прислів'я та приказки» (1978)^[2];
• «Смерть лихваря» Садріддіна Айні (1978);
• «Пьесы» Максима Горького (1981);
• «Пьесы» Антона Чехова (1982).

Брав участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1964 року, всесоюзних — з 1965 року. Провів понад 15 персональних виставок^[2] у Києві, Казані, США, Німеччині, Франції.

Роботи художника знаходяться в музеях України, Татарстану, Росії, Німеччини та приватних колекціях України, Татарстану, Росії, Латвії, Німеччини, Франції, Швеції, США, Канади, Ізраїлю.