Андріа Баланчивадзе

Андріа (Андрій) Мелітонович Баланчива́дзе (1 червня 1906, Санкт-Петербург — 28 квітня 1992, Тбілісі) — грузинський радянський композитор і музичний педагог; почесний голова Грузинського музично-хореографічного товариства з 1957 року^[5]. Депутат Верховної Ради Грузинської РСР 1—5 скликань^[6], депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання^[7].

Андріа Баланчивадзе
груз. ანდრია ბალანჩივაძე
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	груз. ანდრია ბალანჩივაძე
Дата народження	19 травня (1 червня) 1906 або 1 червня 1906(1906-06-01)[1]
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Дата смерті	28 квітня 1992(1992-04-28)[3][4][1] (85 років)
Місце смерті	Тбілісі, Грузія
Поховання	Дідубійський пантеон
Громадянство	Російська імперія  СРСР  Грузія
Професії	композитор, музичний педагог, політик, піаніст, кінокомпозитор
Освіта	Тбіліська державна консерваторія (1927) і Ленінградська державна консерваторія (1931)
Вчителі	Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович, Черепнін Микола Миколайовичd, Бархударян Сергій Васильовичd, Айсберг Ілля Семенович, Житомирський Олександр Матвійович і Юдіна Марія Веніамінівна
Відомі учні	Давіташвілі Марія Шалвівнаd, Лагідзе Реваз Іллічd, Чімакадзе Арчил Івановичd, Шаверзашвілі Олександр Васильович і Тевдорадзе Отар Лаврентійовичd
Інструменти	фортепіано
Жанри	театральна музика і симфонічна музика
Членство	Спілка композиторів СРСР
Заклад	Тбіліська державна консерваторія
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР (1957) Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСРd (1941) Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставеліd (1969) почесний громадянин Тбілісі[d] (1981) Народний артист Абхазької АРСРd Заслужений діяч мистецтв Абхазької АРСРd
Вчене звання	професор
Батько	Мелітон Баланчивадзе
Брати, сестри	Джордж Баланчин

Життєпис

Народився 19 травня [1 червня] 1906(19060601) року в місті Санкт-Петербурзі (нині Росія). Син композитора Мелітона Баланчивадзе. Грузин^[8]. 1927 року закінчив Тифліську консерваторію, де навчався по класах композиції у Михайла Іпполітова-Іванова, Миколи Черепніна, Сергія Бархударяна та фортепіано у Іллі Айсберга; в 1931 році — Ленінградську консерваторію, де навчався по класах композиції у Олександра Житомирського та фортепіано у Марії Юдіної^[5].

У 1931—1934 роках — композитор і музичний керівник Театру робітничої молоді, водночас у 1931—1933 роках — композитор і музичний керівник Грузинського драматичного театру^[8]. З 1935 року викладав у Тбіліській консерваторії (з 1942 року — професор, з 1962 року — завідувач кафедри композиції). Серед учнів: Марія Давіташвілі, Олександр Квернадзе, Реваз Лагідзе, Шота Мілорава, Арчил Чімакадзе, Олександр Шаверзашвілі, Отар Тевдорадзе, Нодар Мамісашвілі. Водночас у 1941—1948 роках очолював Державний симфонічний оркестр Грузинської РСР^[5].

У 1957—1991 роках — член правління Спілки композиторів СРСР^[9], водночас з 1953 року голова, у 1956—1961 роках та у 1968—1973 роках — перший секретар правління Спілки композиторів Грузинської РСР^[5].

Помер в Тбілісі 28 квітня 1992 року. Похований в Тбілісі на Дідубійському пантеоні^[9].

Творчість

Автор:

• першого грузинського балету «Серце гір»^[a], балетів «Рубінові зірки» (1950), «Сторінки життя» (1961)^[b], «Мцирі» (1964)^[c];
• опер «Арсен» (не закінчена), комічної опери «Щастя» (нова редакція — «Мзія», 1950)^[d];
• музики до вистав у Театрі імені Шота Руставелі, у тому числі «Король Лір» Вільяма Шекспіра, «Герой Крцанісі» Сандро Шаншіашвілі, «Три товстуни» Юрія Олеші та інших^[10] (всього понад 40^[8]);
• симфонічних картин, у тому числі «Крцаніська битва» (1943), «Море» (1952), «Дніпро» (1955)^[5];
• 2-х симфоній, 4-х фортепіанних концертів^[5], камерних та інструментальних творів, а також музики для кінофільмів (близько 20^[8]).

Відзнаки

• Нагороджений орденами: «Знак Пошани» (24 лютого 1941), чотирма Трудового Червоного Прапора (14 квітня 1944; 24 лютого 1946; 2 квітня 1966; 2 липня 1971), Леніна (17 квітня 1958), Дружби народів (6 серпня 1976)^[8];
• Нагороджений медалями: «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За трудову доблесть» (1953), «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970), «Ветеран праці»^[11];
• Почесний громадянин Тбілісі (1981)^[12];
• Герой Соціалістичної Праці (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1986 року; за великі заслуги в розвитку радянського музичного мистецтва та у зв'язку з 80-річчям із дня народження; орден Леніна № 433947, медаль «Серп і Молот» № 20690)^[8];

почесні звання

• Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1941)^[8];
• Народний артист Грузинської РСР (1957)^[13];
• Заслужений діяч мистецтв Абхазької АРСР (1963)^[8];
• Народний артист Абхазької АРСР (1967)^[8];
• Народний артист СРСР (1968)^[6];

премії

• Сталінська премія II ступеня (1946; за 2-гу симфонію)^[10];
• Сталінська премія I ступеня (1947; за 2-й фортепіанний концерт)^[10];
• Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставелі (1969).

Виноски

1. 1-ша редакція під назвою «Мзечабуки» — 1936, Тбіліський театр опери та балету; 2-га редакція — 1938, Ленінградський театр опери та балету^[5].
2. Використана музика балету «Рубінові зірки»; Большой театр.
3. За однойменною поемою Михайла Лермонтова; Грузинський театр опери та балету.
4. Поставлена у Тбіліському театрі опери та балету^[10].