Житомирський Олександр Матвійович

Олександр Матвійович Житомирський (нар. 11 (23) травня 1881(18810523), Херсон — пом. 16 грудня 1937, Ленінград) — російський і радянський композитор та музичний педагог^[3].

Житомирський Олександр Матвійович
Основна інформація
Дата народження	11 (23) травня 1881
Місце народження	Херсон, Російська імперія або Росія[1]
Дата смерті	16 грудня 1937(1937-12-16)[2] (56 років)
Місце смерті	Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учні	Андріа Баланчивадзе і Ратнер Самуїл Вульфович
Заклад	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Житомирський.

Біографія

Починав вчитися музиці як скрипаль — спочатку в Одесі у Еміля Млинарського, потім у 1898—1900 рр. у Відні у Карла Прилля.

У 1910 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції у Анатолія Лядова, по класу інструментовки у Миколи Римського-Корсакова. Також навчався у ОЛександра Глазунова і Миколи Соловйова. З 1914 року і до кінця життя викладав там же, з 1919 року професор; вів класи інструментування, контрапункту, композиції, музичної форми.

На думку Євгенія Браудо Житомирський — «великий теоретик, педагог корсаковської школи»^[4]. Серед його учнів — композитори Андрій Баланчивадзе, Олександр Веприк, Христофор Кушнарьов, Михайло Чулакі, Павло Берлінський, Михайло Юдін; диригенти Олександр Гаук, Олександр Мелік-Пашаєв. У своїх спогадах співак і музичний діяч Сергій Левік зазначив, що Житомирський «був не тільки прекрасним викладачем теорії композиції, але мав диригентські здібності, був на рідкість прямолінійною та принциповою людиною і мав практичний розум»^[5].

Замолоду був знайомий з Юлієм Енгелем і брав участь у роботі заснованого останнім Товариства єврейської народної музики, створив ряд обробок єврейських народних пісень^[6].

У 1920-ті роки, крім викладання працював консультантом Ленінградського театру опери і балету^[7]. На думку того ж Сергія Левіка на початку 1920-х років, розглядався як кандидат на посаду директора Ленінградської філармонії. Кандидатура була відхилена, оскільки Житомирський категорично уникав рукостискань (після того, як таким чином заніс у будинок скарлатину)^[5]. Михайло Чулакі згадував, що «ця манія <…> одного разу навіть ледь не стала приводом для дипломатичних ускладнень під час відвідування консерваторії однією іноземною делегацією»^[8].

Помер Олександр Житомирський в 1937 році, похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври^[9].

Музичні твори

• «Симфонічна поема» (1915).
• «Героїчна поема пам'яті полеглих за Великий Жовтень» (1933).
• Поема «Весняне» (пам'яті М. А. Римського-Корсакова, 1933).
• Оркестрова сюїта (1929).
• «Скорботна хода» (пам'яті С. М. Кірова, 1935).
• Концерт для скрипки з оркестром (1937).
• Струнний квартет (1923).
• «Анданте» для скрипки і фортепіано.
• «Елегія» для віолончелі та фортепіано.
• Сім російських народних пісень з варіаціями для голосу і струнного квартету.
• Романси на слова Поля Верлена, Альфреда де Мюссе та інших поетів.
• Обробки єврейських пісень для 3-голосного хору і для голосу з фортепіано.