Банников Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Ба́нников (нар. 23 червня 1918, Перм — пом. 5 серпня 1991, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки художників України з 1965 року.

Олександр Олександрович Банников
Народився	23 червня 1918(1918-06-23) Перм
Помер	5 серпня 1991(1991-08-05) (73 роки) Київ
Громадянство	СРСР
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Кавказу»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Банніков.

Біографія

Народився 23 червня 1918 року в місті Пермі (тепер Росія). Займався на курсах при відділі народної освіти Ленінграду, які закінчив у 1936 році. У 1938–1941 роках навчався в Художній школі майстрів оздоблювальних робіт при Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва. У 1934—1941 роках працював як художник-оформлювач в Ленінграді.

З червня 1941 року по 21 лютого 1948 року служив в Червоній (потім Радянській) армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Москви», «За оборону Кавказу» «За перемогу над Німеччиною»^[1].

З 1948 року жив у Києві, в будинку на вулиці Фрунзе, 115/1, квартира 48. Помер в Києві 5 серпня 1991 року.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети

• артиста МХАТу Владлена Давидова (1954, оргскло; Алупкінський палац);
• народної артистки СРСР Алли Тарасової (1957, мармур; Національний музей історії України);
• Максима Горького (1959, гіпс тонований);
• Володимира Леніна (1960, оргскло);
• композитора Миколи Лисенка (1961, мармур);
• Героя Радянського Союзу генерала А. Власенка (1965).

Разом з Володимиром Мільком виконав пам'ятник Володимиру Леніну для міста Солікамська (1960, бронза).

Автор меморіальних дошок у Києві:

Меморіальна дошка Борису Жаданівському.

• Борису Петровичу Жаданівському на вулиці Князів Острозьких, 5 (1969, бронза; демонтована у 2016 році)^[2];
• Боброву Вікторінові Флавіановичу на проспекті Берестейському, 37 (1972, бронза)^[3];
• Полторацькому Григорію Микитовичу на вулиці Олени Теліги, 13/14 (1975, бронза, барельєф)^[2].

Автор плакатів:

• «Не відкривай кришку над трепалом до повної остоновки машини!» (1930-ті);
• «Не давай отямитися ворогу — бий його з позиції відкритої» (1940)^[4].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року, зокрема:

• у всесоюзній виставці образотворчого мистецтва УРСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954, Третьяковська галерея);
• у ювілейній художній виставці УРСР (1957);
• у 4-й обласній виставці Київського товариства художників (1959);
• у художній виставці «Радянська Україна» (1960)^[4].