Барвік-Карпатський Сергій Григорович

Сергій Григорович Барвік (творчий псевдонім — Барвік-Карпатський; 22 червня 1951, Макіївка — 15 жовтня 2020, Ужгород) — український музикант-акордеоніст, педагог, композитор. Заслужений артист України (2004). Визначний музичний діяч Західної України, керівник оркестрів та соліст багатьох музичних колективів цього регіону.

Сергій Григорович Барвік
Зображення
Основна інформація
Дата народження	22 червня 1951(1951-06-22)
Місце народження	Макіївка, УРСР
Дата смерті	15 жовтня 2020(2020-10-15) (69 років)
Місце смерті	Ужгород, Україна
Поховання	Цвинтар «Кальварія»
Професія	музикант (акордеоніст), педагог, композитор, концертмейстер, диригент
Освіта	Луцьке училище культури і мистецтв (1977) Рівненський державний інститут культури (1985) Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (2015)
Інструменти	акордеон, трембіта, тилинка
Псевдоніми	Сергій Барвік-Карпатський
Колективи	Заслужений ансамбль танцю України «Зарево» (1969—1971) Ансамбль пісні і танцю «Подолянка» (1971—1973) «Тріо Маренич» (1976—1978) Чернігівський академічний народний хор (1986—1988) Рівненський державний інститут культури (1988—1990) Заслужений академічний Закарпатський народний хор (1990—1996) Ансамбль готельно-туристичного комплексу «Інтурист Закарпаття» (1993—2004) Народний ансамбль народної пісні «Розмарія» (2001—2004) Мукачівський державний університет (2004—2015) Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки (2015—2020)
Нагороди	Заслужений артист України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барвік.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпатський.

Понад 10 років — викладач Мукачівського державного університету, доцент (2004—2015). Засновник та незмінний художній керівник конкурсу-фестивалю мистецтв «Закарпатський Едельвейс» (2006—2020). Автор декількох наукових робіт, понад 100 музичних обробок, оркестровок і аранжувань народних мелодій, інструментальних п'єс та вокально-хорових творів^[1].

Життєпис

Народився 22 червня 1951-го року в Макіївці.

З 1967-го по 1969-й рік навчався в Донецькому культосвітньому училищі, але не закінчив його. Відтоді ж — концертмейстер Заслуженого ансамблю танцю України «Зарево» (Донецьк).

З 1971-го року — концертмейстер Ансамблю пісні і танцю «Подолянка» (Хмельницький). Через п'ять років обійняв посаду музичного керівника колективу «Тріо Маренич». В 1977-му році закінчив Луцьке училище культури і мистецтв.

З 1978-го року — начальник військового оркестру у Чехословаччині. На цій посаді працював до 1984-го року, коли очолив оркестр народного ансамблю танцю «Радість» у Хмельницькому. В 1985-му році закінчив кафедру народних інструментів Рівненського державного інституту культури.

З 1986-го року — керівник оркестру Чернігівського академічного народного хору. З 1988-го року — концертмейстер, керівник оркестру та, за сумісництвом, викладач Рівненського державного інституту культури.

З 1990-го по 1996-й рік — концертмейстер Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Паралельно, до 2004-го року — соліст-інструменталіст ансамблю готельно-туристичного комплексу «Інтурист Закарпаття». У складі ансамблю був відзначений званням «Заслужений артист України».

З 2001-го року — керівник Народного ансамблю народної пісні «Розмарія» (Ужгород). З 2004-го року — доцент кафедри інструментального мистецтва Мукачівського державного університету.

У 2006-му році заснував конкурс-фестиваль мистецтв «Закарпатський Едельвейс» (Ужгород), до своєї смерті був його незмінним художнім керівником.

У 2015-му році закінчив магістратуру кафедри інструментального та оркестрового виконавства Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Відтоді ж — диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки (Київ).

Закарпатською обласною телерадіокомпанією створено три документальних фільми про Сергія Барвіка-Карпатського, ще один, під назвою «Грає Сергій Барвік-Карпатський», відзняла студія «Укртелефільм» у 2007-му році^[1].

В останні роки життя хворів, потрапив в серйозну ДТП, після чого мав проблеми з ногами. Помер вдень 15 жовтня 2020 року. Похований в Ужгороді, на цвинтарі «Кальварія».

Творча та наукова діяльність

Як соліст, виступав у складі концертних груп в різних країнах світу, зокрема Болгарії, Австрії, Німеччині, Угорщині, Румунії, Італії тощо^[1]. Окрім акордеона, володів майстерністю гри на закарпатських народних інструментах, зокрема трембіті та тилинці.

Автор декількох наукових робіт, зокрема навчального посібника «Осягаючи музику Баха: специфічні особливості інтерпретації та виконання на баяні (акордеоні). Прелюдії та фуги до мінор з 1-го тому „Добре темперованого клавіру“ Й.-С. Баха». Створив понад 100 музичних обробок, оркестровок і аранжувань народних мелодій, інструментальних п'єс та вокально-хорових творів^[1].

Член Національної всеукраїнської музичної спілки, секретар правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України та голова її Закарпатського обласного відділення. Лауреат національних та міжнародних музичних конкурсів, зокрема, в Італії.

Науковий доробок

• 2009 — «Педагогічні умови адаптації викладача-початківця до професійно-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі» (стаття)
• 2010 — «Осягаючи музику Баха: специфічні особливості інтерпретації та виконання на баяні (акордеоні). Прелюдії та фуги до мінор з 1-го тому „Добре темперованого клавіру“ Й.-С. Баха» (навчальний посібник)
• 2013 — «Становлення виконавської майстерності особистості музиканта» (стаття)
• 2015 — «Шляхи вдосконалення музично-педагогічної майстерності вчителів» (стаття)
• 2015 — «До питання виконавської інтерпретації баянних композицій Віктора Власова» (стаття)