Баришников Револьд Володимирович

Револьд Володимирович Бари́шников (нар. 18 листопада 1924, Харків — пом. 5 серпня 1985, Харків) — український радянський художник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року (у 1968—1982 роках — член правління). Батько живописця Володимира Баришникова.

Баришников Револьд Володимирович
Народження	18 листопада 1924(1924-11-18)  Харків, Українська СРР, СРСР
Смерть	5 серпня 1985(1985-08-05) (60 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж (1941) і Харківський художній інститут (1954)
Вчитель	Бесєдін Сергій Фотійович і Томенко Григорій Олексійович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Баришников.

Біографія

Народився 18 листопада 1924 року в місті Харкові (нині Україна). 1941 року закінчив Харківське художнє училище; у 1942 році — індустріальний технікум у місті Чимкенті.

З серпня 1942 року — в Червоній армії. У військовому званні лейтенанта служив у 1326 стрілецькому полку 415 стрілецької дивізії 1-го запасного стрілецького полку^[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1944—1948 років — оперативний офіцер в органах МВС СРСР в Управлінні у справах військовополонених у місті Ізюмі.

Упродовж 1948—1954 років навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Сергій Бесєдін і Гринорій Томенко. Дипломна робота — картина «Могутня кучка». Член КПРС з 1962 року.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 21а, квартира 9. Помер у Харкові 5 серпня 1985 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису і графіки, автор понад 150 робіт. Серед них:

живопис

• «Могутня кучка (1954);
• «Портрет народного артиста РСФСР Володимира Дурова» (1956);
• «Ленін і Горький на Капрі» (1957);
• «Монтажник» (1960);
• «Володимир Ленін на суботнику в Кремлі» (1960);
• «Слово Тараса» (1961);
• «На будівництві» (1961; Херсонський краєзнавчий музей);
• «Сіячі» (1963; Дніпровський художній музей);
• «Вставайте, кайдани порвіте!» (1964);
• «Незабаром травень» (1964);
• «Тривога» (1965);
• «Наш паровоз, вперед лети» (1967);
• «Село взимку» (1968);
• «Перша зірниця» («Лампочка Ілліча») (1969) ;
• «До армії служити» (1969–1970);
• «Проводи зими» (1972);
• «Підводники» (1973);
• «Портрет молодого інженера» (1973);
• «Починається день» (1974);
• «Весілля» (1975);
• «Піднімають прапор» (1975);
• «Присяга» (1978);
• «Напередодні» (1980);
• «Олексій Стаханов» (1980);
• «У звільненому селі» (1981);
• «Перемога» (1982);
• «Зустріч ветеранів» (1983);
• «Палке літо 1943 року» (1984);

графіка

• «Арешт комуніста» (1955, кольорова автолітографія);
• «Москва. Кремль» (1960, акварель);
• «Давній Псков. Печери» (1970);
• «Сковорода серед народу» (1972).

Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1966 року, зокрема:

• виставці графіки художників Харкова, присвяченій 40-річчю Радянської України у Харкові (1957);
• виставці творів молодих художників, присвяченій фестивалю молоді УРСР у Києві (1957);
• художній виставці «Радянська Україна» (декада) у Києві (1960);
• художній виставці, присвяченій 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка У Києві (1961).

Персональна, посмертна виставка відбулася у 1987 році в Харківському художньому музеї.

Відзнаки

Нагороджений:

• медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За відвагу» (24 вересня 1966)^[1];
• Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Заслужений художник УРСР з 1976 року.