Томенко Григорій Олексійович

Григо́рій Олексі́йович Томе́нко (нар. 16 листопада 1915, Велика Рогозянка — пом. 24 жовтня 1994, Харків) — український живописець, графік, плакатист; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1942 року^[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року, народний художник УРСР з 1966 року.

Томенко Григорій Олексійович
Народження	3 (16) листопада 1915  Велика Рогозянка, Золочівський район, Харківська округа, СРСР
Смерть	24 жовтня 1994(1994-10-24) (78 років)
	Харків, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство і історичний живопис
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж (1938) і Харківський художній інститут (1942)
Вчитель	Федоров Митрофан Семенович, Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович і Хвостенко-Хвостов Олександр Веніамінович
Діяльність	художник
Відомі учні	Лапін Віктор Іванович, Баришников Револьд Володимирович, Куклін Микола Михайлович, Панич Ігор Васильович, Дроздова Тамара Олександрівна, Путейко Володимир Григорович, Прийдан Іван Харитонович, Селіщев Іван Петрович і Васягін Григорій Васильович
Працівник	Харківський художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Томенко.

Біографія

Народився 3 [16] листопада 1915(19151116) року в селі Великій Рогозянці (нині Богодухівський район Харківської області, Україна). Протягом 1934—1938 років навчався у Харківському художньому технікумі; у 1938—1942 роках — у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Митрофан Федоров, Олексій Кокель, Семен Прохоров, Олександр Хвостенко-Хвостов.

У Червоній армії з 1 травня 1943 року. Призваний Сіабським районним війсовим комісаріатом міста Самарканда. Служив у 17-му окремому батальйоні аеродромного обслуговування^[2].

В 1947—1953 роках викладав у Харківському художньому інституті (доцент з 1949 року). Член ВКП(б) з 1948 року. Жив у місті Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 9, квартира 46 (будинок «Слово»). Помер у Харкові 24 жовтня 1994 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису і станкової графіки. Писав тематичні картини, присвячені сучасності і історичному минулому. Серед робіт:

• «Портрет Володимира Леніна» (1948);
• «Заочники» (1954);
• «На роботу» (1957);
• «Доярки» (1957);
• «Опівдні» (1957, Національний музей у Львові);
• «Гості з Закарпаття на Полтавщині» (1960);
• «Майбутні хлібороби» (1960);
• «Молодіжна весна» (1960—1961);
• «...Громадою обух сталить...» (1961, Житомирський краєзнавчий музей);
• «Учитель і друг» (1963);
• «Над Дніпром» (1964);
• «Чабан» (1965);
• «Улюблені вірші» (1965, Харківський художній музей);
• «Незабаром весна» (1967);
• «Свіжа пошта» (1967);
• «Перші радощі» (1967—1968);
• «Травневий ранок» (1970);
• «Широке поле» (1974);
• «Веселка у полі» (1975);
• «Наставник» (1979);
• «Вечірня пісня» (1985);
• «Широке поле» (1985);
• «І буде син, і буде мати» (1988).

Виконав графічний портрет Тараса Шевченка.

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1951 року. Індивідуальна виставка відбулася в Харкові у 1959, 1965, 1975, 1986 роках; Одесі у 1959 році; Львові у 1966 році; Київ у 1968 році; смт Золочеві у 1990 році^[1]. 1975 року вийшов альбом репродукцій художника зі вступним словом О. Фадеєвої.