Баркарола (Шопен)

Баркарола Fis-dur op. 60 Фредерика Шопена — фортепіанний твір, написаний у 1845–1846 роках, того ж року й виданий. В цьому творі Шопен звертається до жанру баркароли — пісні венеційських гондольєрів, що в XIX столітті надихнула багатьох видних композиторів, зокрема Ф. Мендельсона, Ф. Ліста чи Ґ. Форе.

Баркарола
фр. Barcarolle, en fa dièse majeur, pour piano[1]
Композитор	Фридерик Шопен[1]
Жанр	Баркарола і piano piece in one movementd
Каталог	C 6[2] і B 158[2]
Створено	1840-ві[1]  (?)
Тональність	Фа-дієз мажор
Інструментування	фортепіано
Баркарола у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Баркарола.

Часто звертається увага на спорідненість Баркароли з ноктюрнами, a також Колисковою op. 57.