Фа-дієз мажор

Фа-дієз мажор (англ. F-sharp major, нім. Fis-Dur) — мажорна тональність, тонікою якої є звук фа-дієз^[1]. Гама фа-дієз мажор містить звуки:

Фа-дієз мажор

Позначення
Англійською	F-sharp major
Німецькою	Fis-Dur
Пов'язані тональності
Паралельна	Ре-дієз мінор
Однойменна	Фа-дієз мінор
Енгармонічна	Соль-бемоль мажор
Домінанта	До-дієз мажор
Субдомінанта	Сі мажор
Приключові знаки
Дієзів	6
Бемолів	-
Гама
F♯, G♯, A♯, B, C♯, D♯, E♯

фа♯ - соль♯ - ля♯ - сі - до♯ - ре♯ - мі♯
F♯ - G♯ - A♯ - B - C♯ - D♯ - E♯.

Паралельна тональність — ре-дієз мінор, однойменний мінор — фа-дієз мінор. Фа-дієз мажор має шість дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-).

Найвідоміші твори, написані в цій тональності

• Л. ван Бетховен — Соната для фортепіано N.24 op.78.
• Ф. Шопен — «Баркарола» ор.60
• О. Скрябін — Соната № 4 ор.30
• Д. Шостакович — Струнний квартет № 14 ор.142