Басейн Західного Бугу

Басейн Західного Бугу — водозбір річки Західний Буг, загальною площею 39 580 км²^[1]. Поширюється на території Польщі, України та Білорусі. З'єднується через Дніпровсько-Бузький канал з басейном річки Прип'яті^[2].

Басейн Західного Бугу
Розташування
Країна	Республіка Польща,  Україна і  Білорусь
Регіон	Middle Vistula Water Regiond
Геологічні дані
Тип	водозбірний басейн і географічний об'єкт
Частина від	басейн Нарвиd
Територіально	Полтва, Удалd, Bukowad, Гучва, Солокія, Угерка, Володавкаd, Крна, Tocznad, Cetyniad, Kałamankad, Лівець, Золочівка, Кам'янка, Рата, Варяжанка, Fiszord, Czyżówka[d], Kołodziejkad, Варяжанка, Buczynkad, Sarenkad, Луга, Мухавець, Лісна, Нурець, Brok[d], Спасівка (річка), Студянка (річка), Золотуха (річка), Неретва (притока Західного Бугу), Пітушок, Топкий, Ізівка, Гапа, Бистряк, Рокитна (притока Західного Бугу), Слотвина, Холоївка, Копаївка, Кам'янка, Pukawkad, Пульва
Розміри
Площа поверхні	39 580 км²
Вода
Басейн
На об'єкті	Західний Буг
↑ Водний басейн	басейн Нарвиd
Інше
Басейн Західного Бугу у Вікісховищі

Загальна інформація

Площа водозбору на території України становить 10 410 км². Найбільші притоки: ліві — Варяжанка, Золочівка, Кам'янка, Полтва, Рата, Солокія, праві — Білосток, Луга, Неретва, Солотвина, Рокитна, Холоївка. Притоки мають невеликі басейни (240—570 км²) та широкі заболочені заплави. В басейні розміщується група Шацьких озер, на кордоні з Білоруссю заплава Західного Бугу меліорована та з'єднана каналом із річкою Прип'ять^[1].

У 1962 році уряд тодішньої Польщі змінив порядок окремих приток Вісли, через що Західний Буг став притокою річки Нарви, а до цього було навпаки. Через це рішення зменшилася площа басейну Західного Бугу з 73 470 км² до сучасних 39 580 км² і, навпаки, збільшилася площа басейну Нарви^[d]. Окремі видання публікують площу басейну Західного Бугу без врахування цих змін^[3].

Характеристика

Клімат басейну — помірно-континентальний, подібний до клімату Західної Європи, з м'якою зимою та відносно вологим літом, з частими відлигами взимку. Інтенсивні дощі спричинюють літньо-осінні паводки. Найхолоднішим місяцем є січень, найтеплішим — липень. Середньорічна відносна вологість повітря становить 78 %. Низький рельєф та наявність великої кількости озер формують особливості мікроклімату, характерні для поозер'я. В напрямку із заходу на південний схід кількість опадів та норма стоку зменшується, випаровування збільшується.

Найпоширенішими ґрунтами басейну є дерново-підзолисті, в пониженнях навколо карстових озер та заплавах річок — болотні та торфово-болотні ґрунти, в лісостеповій зоні — сірі ґрунти, іноді чорноземи та дернові ґрунти. Торфовища, з шаром торфу понад 50 см, поширені переважно в заплавах річок^[1].

Антропогенний вплив

У Львівській області України на території басейну споруджено 7 водосховищ загальним об'ємом 31,4 млн м³. Найбільші з них — Добротвірське та Сокальське. Дніпрово-Бузький канал втратив транспортне значення, однак зберігається можливість його відновлення. У 20 столітті на території Білорусі проводилися значні осушувальні меліорації, найбільші осушення проведено в басейнах річок Мухавець (27 % території) та Пульва (12 %). З метою покращення регіонального транскордонного співробітництва, у 1995 році підписано угоду між Волинською областю України, Люблінським воєводством Польщі та Берестейською областю Білорусі про створення єврорегіону «Буг»^[3].

З метою збереження біорізноманіття в басейні річки створено природньо-заповідні території, зокрема Шацький національний природний парк, Втенський заказник, Чахівський ландшафтний заказник, «Мошне», «Згоранські озера», «Озеро Святе», «Озеро Тур»^[1].