Батуринська волость (Конотопський повіт)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Батуринська волость.

Батуринська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Конотопського повіту Чернігівської губернії з центром у містечку Батурин.

Батуринська волость
Центр	Батурин
Площа	25 134 (1885)
Населення	11 877 осіб (1885)
Густота	43.3 осіб / км²
Попередники	Батуринська сотня
Наступники	Батуринський район

Станом на 1885 рік складалася з 18 поселень, 31 сільської громади. Населення — 11877 осіб (5917 чоловічої статі та 5960 — жіночої), 2383 дворових господарства^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	15654	9012
Приватної власності	4929	2753
Казенної власності	3624	138
Іншої власності	393	192
Загалом	25134	19588

Основні поселення волості:

• Батурин — колишнє державне та власницьке містечко при річці Сейм за 26 верст від повітового міста, 3281 особа, 661 двір, 3 православні церкви, єврейський молитовний будинок, школа, лікарня, поштова станція, 2 постоялих двори, ренськовий погріб, 12 постоялих будинків, 14 лавок, базар по понеділках та п'ятницях. За 4 версти — цегельний завод. За 7 верст — Батуринський Крупицький Миколаївський чоловічий монастир з 3 православними церквами та водяним млином.
• Городище — колишнє державне село при струмкові, 3279 осіб, 573 двори, православна церква, школа, богодільня, 5 постоялих будинків, 5 вітряних млинів.
• Обмачів — колишнє державне та власницьке село при річці Сейм, 2306 осіб, 434 дворів, православна церква, школа, 3 постоялих будинки, лавка.
• Пальчики  — колишнє державне та власницьке село при струмкові, 1091 особа, 194 двори, православна церква, постоялий будинкок, 2 вітряних млини, крупорушка.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)