Башнефть-Новойл

Башнефть-Новойл — підприємство нафтопереробної галузі Росії, створене як Ново-Уфімський нафтопереробний завод (НУНПЗ).

Уфа

Місце розташування підприємства

Основні технологічні установки

Протягом своєї тривалої історії Ново-Уфімський мав численні установки первинної переробки, зокрема:

- у 1951-му стали до ладу одразу чотири установки АВТ (атмосферно-вакуумна трубчатка);

- у 1951-му запустили ще три установки АВТ-5, АВТ-6 та АВТ-7;

- оскільки завод отримав додаткову спеціалізацію із випуску масел, в 1954-му стали до ладу перші установки маслоблоку АВТм-1 та АВТм-2;

- у 1972-му установки термічного крекінга ТК-5 та ТК-7 модернізували для атмосферної перегонки нафти з перейменуванням із ТК на ЕЛОУ-АТ (електрознесолювальна установка — атмосферна трубчатка).

Станом на першу половину 2020-х потужності з первинної переробки майданчику складались із установок АВТм-1 (1,87 млн тонн на рік), АВТм-2 (1,3 млн тонн), АВТм-9 (1,92 млн тонн) та ЕЛОУ-АВТ-5 (1,98 млн тонн). Таким чином, загальна потужність майданчику з первинної переробки досягає 7,1 млн тонн на рік.

Всі три уфімські нафтопереробні заводи — окрім Новойла це також УНПЗ та «Уфанефтехим» — наразі належать Башнєфті, яка не публікує окремої статистики виробництва. При цьому, зокрема, відомо, що в 2024-му її заводи переробили 14,6 млн тонн нафти (при сукупній потужності у 24 млн тонн).

Серед інших важливих об'єктів майданчику можливо вказати на:

- 7 установок термічного крекінга ТК-1, ТК-2, ТК-3, ТК-4 (всі стали до ладу в 1951-му), ТК-5 (1953), ТК-6 (1954) та ТК-7 (1955), що переробляли гудрон. Первісно вони мали сукупну потужність у 1300 тонн на добу, а в подальшому цей показник збільшили до 2150 тонн на добу. В якийсь момент на установці ТК-4 організували переробку піролізної смоли з сусідного нафтохімічного заводу «Уфаоргсинтез». У 2000-му ТК-3 модернізували з доведенням потужності з переробцки гудрону до 1 млн тонн на рік, а станом на 2018-й у роботі все ще залишались установки ТК-2 (термічний крекінг та вісбрекінг, потужність 1 млн тонн на рік) та ТК-3 (вісбрекінг, потужність 1,5 млн тонн на рік);

- введені в 1953-му три блоки каталітичного крекінга вакуумного газойлю типу 43–102, що припинили роботу в 2000 році;

- запущену в 1956-му установку уповільненого коксування, яка переробляє важкі залишки. Первісно вона мала потужність у 0,3 млн тонн на рік, а в подальшому була модернізована до показника у 0,7 млн тонн та отримала позначення 21-10/700.

Продукування високооктанових компонентів бензину здійснювали або здійснюють такі установки:

- є відомості, що вже у 1951-му запустили першу установку риформінгу, а починаючи з 1960-го до риформінгу залучали установки термічного крекінга;

- у 1950-х роках з'явилась установка сірчанокислотного алкілювання 25-4/2, яка станом на 2009 рік мала потужність у 110 тисяч тонн на рік. У 2013-му завершили її масштабну реконструкцію, що збільшила потужність по алкіляту до 450 тисяч тонн на рік. Установка здійснює алкілювання ізобутану олефінами (відомо, що найбільш ефективним рішенням є алкілювання бутиленом-2). Враховуючи велику потужність та відсутність власного каталітичного крекінга (який вирізняється підвищеним продукуванням олефінів), установка алкілювання «Новойла» може приймати сировину з інших НПЗ;

- до 1970-го ввели в дію установку каталітичного риформінгу, відому на підприємстві як «Жекса» (від назви постачальника — французької компанії GEXA). Станом на першу половину 2020-х вона все ще продовжує працювати та має річну потужність у 1,06 млн тонн на рік;

- у 1976-му почала роботу установка каталітичного риформінгу Л-35-11/1000, один з блоків якої в 1997-му був перепрофілійований на ізомеризацію. Станом на 2018 рік вона мала річну потужність по риформінгу та ізомеризації на рівні 1 млн тонн та 0,5 млн тонн відповідно.

Супутнім продуктом є сірка, яку виробляє установка потужністю 54 тисячі тонн на рік.

У 1983-му почалось будівництво установки «Парекс», що могла переробляти до 700 тисяч тонн дизельного пального з отриманням 120 тисяч тонн нормальних парафінів (сировина для продукування миючих засобів). В 1992-му виробництво рідких парафінів довелось зупинити через відсутність попиту.^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15]}

Логістика

На момент появи заводу нафту до Уфи подавала система Туймази — Уфа, а в подальшому з'явились трубопроводи Калтаси – Уфа та Кушкуль – Уфа, так само призначені для транспортування ресурсу місцевого походження.

Західносибірську нафту до Уфи можуть подавати нафтопроводи Омськ – Туймази, Усть-Балик – Курган – Уфа – Альметьєвськ, Нижньовартовськ – Курган – Самара.

Видача продукції може здійснюватись через нафтопродуктопроводи Уфа – Нікольське, Уфа – Петропавловськ – Омськ, Уфа – Камбарка.