Березницька Людмила Іванівна

Людми́ла Іва́нівна Березни́цька (нар. 22 листопада 1957, Ковель) — українська мистецтвознавиця, кураторка й колекціонерка, викладачка, критикиня, авторка текстів. Власниця великої колекції українського радянського та сучасного мистецтва. Співзасновниця Bereznitsky Art Foundation [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.]. Кандидатка філософських наук. Членкиня Національної спілки художників України.

Березницька Людмила Іванівна
Народилася	22 листопада 1957(1957-11-22) (67 років) Ковель, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	куратор, колекціонер
Відома завдяки	мистецтвознавець, культуролог, арткритик
Alma mater	філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	кандидат філософських наук
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка

Розпочала свою професійну діяльність наприкінці 1980-х років як викладачка кафедри філософії Київського національного лінгвістичного університету. У 2004—2009 роках — доцентка кафедри «Теорії та історії мистецтв» Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Авторка освітнього курсу з культурології, наукових праць з філософської герменевтики та мистецтвознавства.

У 1994 році заснувала одну з перших галерей сучасного мистецтва в Києві L-Art Gallery, яка з 2006 року функціонувала як Bereznitsky Gallery у Берліні та Києві. У 2014 році разом із сином, куратором Євгеном Березницьким, заснувала Фундацію Березницьких (Bereznitsky Art Foundation). [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.]

У 2014 році відзначена нагородою мера Києва «Киянка Року» за внесок у розвиток культури.

З листопада 2015 року — депутатка Київської міської ради, членкиня постійної Комісії міської ради з питань культури, туризму та інформаційної політики^[1].

Людмила Березницька також налагодила співпрацю з міжнародними інституціями та брала участь у різних програмах. Зокрема працювала у рамках Фонду Eurasia, з Гете-Інститутом (Німеччина) та Національним університетом імені Тараса Григоровича Шевченка.

Освіта

З 1977 по 1983 рік навчалася в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, на філософському факультеті.

З 1986 по 1990 рік навчалася в аспірантурі на кафедрі етики, естетики та культурології, здобула ступінь кандидата філософських наук.

У 1993 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Спілкування як механізм реалізації моральних відносин».

З 2008 року докторантка кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Професійна діяльність

• 2014 — співзасновниця та ідеологиня Bereznitsky Art Foundation [Архівовано 20 червня 2020 у Wayback Machine.], Київ.
• 2009—2013 — проектна та журналістська діяльність, Берлін, Німеччина.
• 2008 — лекційна діяльність в рамках тренінгових програм з культурного менеджменту, Гете-Інститут в Україні.
• 2008 — докторантка кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, тема — «Глоболокальні тенденції в актуальному мистецтві».
• 2006 — засновниця та керівниця галереї Bereznitsky Gallery, Берлін.
• 2005 — в рамках освітніх та інформаційних програм фонду «Ейдос» співпрацює з міжнародними програмами «MATRA» (Голландія), Гете-Інститутом (Німеччина), Фондом «Eurasia», Національним університетом імені Т. Г. Шевченка.
• 2004 — доцентка кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури; дисципліни: сучасна культурна політика, соціологія культури та мистецтва, актуальні питання сучасного мистецтва, формування мистецького ринку в Україні.
• 1994 — засновниця та керівниця галереї L-Art Gallery (з 2006 року — Bereznitsky Gallery Kiev-Berlin), Київ.
• 1986–1994 — викладачка Київського національного лінгвістичного університету: філософія, культурологія, естетика.

Кураторська робота

• Мультидисциплінарний кроскультурний проект Art Point за участю 13 митців із Європи, Азії та України, Донецьк, 2010 р.
• Магніт. Крайові автономії та культурна єдність українства. Візуальні інтерпретації або погляд зі іншого боку. Проект-резиденція за участю 20 -ти іноземних митців з Європи і Азії. Жденієво, Закарпаття, 2010. Виставки: Галерея Лавра, Київ (вересень 2010), Bereznitsky Gallery, Київ (серпень 2010).
• Культурні ін'єкції. Київ, 11 — 26 вересня 2009 р.
• Deutsche Klasse. Київ, 4 вересня — 3 жовтня 2009 р.
• Semantic dislocations. Artistic translations, Берлін, 2008 р.
• Ініціатор та автор ідеї міжнародного конкурсу «Art Apriori», 2008–2009 рр.
• Круглий стіл «Museum of the Contemporary Art». Київ, 21 травня 2007 р.
• Ініціатор та автор ідеї міжнародного конкурсу «Museum of the Contemporary Art», 2007 р.
• Ініціатор та автор ідеї міжнародного конкурсу молодих художників «Самооборона», Київ, 2007 р.
• Міжнародна художня виставка «Східні сусіди» в Нідерландах. Нідерланди, 7 вересня 2006 р.
• Міжнародна науково-практична конференція «Contemporary Art — Нові території». Київ, 20-22 листопада 2005 р.

Колекція

З 1993 року Людмила Березницька зібрала вагому колекцію, що складається з творів модерного українського мистецтва другої половини 20 століття та сучасного українського мистецтва. За рейтингом журналу Forbes Ukraine, колекція Березницької знаходиться на 3 місці за значенням та змістом в Україні.

У 2005 році до колекції було видано монографію — каталог «Від червогого до жовто-блакитного + помаранчеве» (ISBN 966-8754-06-9).

Роботи з колекції експонувались:

• в австрійському музеї сучасного мистецтва MuMoK, 2009.
• в виставкових залах Міністерства іноземних справ Німеччини в м. Берлін, 2008.
• в виставкових залах Deutsche Welle в м. Бонн, 2007.
• в виставкових проєктах Національного музею України 2006, 2012.
• в проєктах київського бієнале — Arsenale, 2013 та Kiev School, 2015.

Скандали

У грудні 2021 року Людмилу Березницьку було звинувачено у викраденні картини художниці Ади Рибачук «Закохані» та її експонуванні під сфальшованим авторством іншого художника, Віктора Зарецького^[2][3]. За повідомленням Фонду Ади Рибачук та Володимира Мельниченка, робота зникла з приміщень майстерні Національної спілки художників України у 2020 році, але за рік була випадково побачена у фотозвіті з виставки, влаштованої Березницькою. Після звернення із проханням повернути вкрадену картину законному власнику, родина Березницьких заявила, що не володіє роботою, але готова обговорити компенсацію, яку мав би виплатити Фонд, аби отримати вкрадену картину^[4]. Також Євген Березницький поставив під сумнів авторство Ади Рибачук, хоча онука Віктора Зарецького публічно заперечила його стосунок до цієї картини, після чого Фонд Рибачук та Мельниченка вийшов з переговорів^[2].

Статті та публікації

• Спутники искусства: интервью с куратором Людмилой Березницкой [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.]. Vogue, 2017 [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Культурное партнерство. Опыт сотрудничества государства и культурных институций. Новое время, 2016 [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Почему украинские художники не входят в топ-позиции мирового арт-рынка. Forbes, 2015 [Архівовано 21 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Борис Михайлов: «Я в какой-то момент перестал соглашаться с обманом и стал искать истину, с которой мог бы согласиться» [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Art Ukraine, 2013.
• Тексти та впорядкування каталога — документації мультидисциплінарного кроскультурного проекту Art Point в м. Донецьк.
• Ессе «В пошуках Genius Loci» до проекту Цай Гоцяна «1040 метрів під землею» (Cai Guo-Qiang, 1040m Underground), Ізоляція, Донецьк.
• Текст до виставки Жанни Кадирової «Заповнення», жовтень 2009 рік.
• Вступне слово до видання «Гніздо альбатроса. A spires Embers», Київ, 2009 рік.
• Вступне слово до видання «Deutsche Klasse», Київ, 2009 рік.
• Текст до виставки «Культурні ін'єкції». Київ, 11 — 26 вересня 2009 року.
• Ілля Чічкан/«Illya Chichkan. Selected Uncencored Works», Київ, 2009 рік.
• Концепція конкурсу молодих кураторів «Apriori», МБФ «Ейдос» 2008 рік.
• Вітальне слово Президента і засновників МБФ «Ейдос» / «Самооборона. Виставка фіналістів 18—27 травня 2007 року», Київ, 2007 рік.
• Підсумки. Стратегія на майбутнє до видання/ «Museum of Contemporary Art», Київ, 2007 рік.
• Сучасна українська арт-сцена і ринок до видання/ «Міжнародна науково-практична конференція Contemporary Art — Нові території», Київ, 2006 рік.
• Л. І. Березницька «Від червоного — до жовто-блакитного + помаранчеве». Київ: «Оранта» — 2004—2005 роки.

Лекції, семінари та конференції

• Гете-Інститут «Культурний менеджмент» 2 червня 2009 р.
• Конференція, присвячена обговоренню конкурсу «Apriori — чи є місце сучасному мистецтву в класичному музеї?», вступна доповідь та участь в обговоренні.
• Участь як члена журі в конкурсі «Apriori».
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Дмитром Віленським, березень 2009 року.
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Катериною Дьоготь, березень 2009 р.
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Іллею Чичканом, червень 2009 р.
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Віктором Мізіано, липень 2009 р.
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Шахіном Мералі, вересень 2009 р.
• Участь у круглому столі МБФ «Ейдос» з Жанною Кадировою та Олександрою Галкіною.