Бернардо Довіці да Бібб'єна

Бернардо Довіці да Бібб'єна (італ. Bernardo Dovizi da Bibbiena; 4 серпня 1470 року, Бібб'єна — 9 листопада 1520 року, Рим) — італійський кардинал, дипломат і драматург.

Бернардо Довіці да Бібб'єна
Народився	4 серпня 1470[1][2]  Бібб'єна, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія
Помер	9 листопада 1520[1][2] (50 років)  Рим, Папська держава
Діяльність	драматург, католицький священник, письменник, дипломат, поет, католицький єпископ
Знання мов	італійська[2]
Посада	Кардинал-диякон і апостольський адміністратор[d]
Конфесія	католицька церква[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Був при дворі Медічі у Флоренції. Автор п'єси «Каландрія».

Біографія

Бернардо народився у родині Довіці, володарів Бібб'єни, столиці області Казентіно в Ареццо, тому Франческо Довіці (італ. Francesco Dovizi) та Франческа Нутарріні (італ. Francesca Nutarrini) його також називали «кардиналом Бібб'єною» або просто «Бібб'єною» (італ. il Bibbiena)^[4].

«Заручини Рафаеля та племінниця кардинала Бібб'єни»: кардинал Бібб'єна представляє свою племінницю як наречену для Рафаеля, демонструючи надзвичайну пошану, яку кардинал відчував до молодого художника. Жан-Огюст-Домінік Енгр (1813—1814)

Він був впливовою людиною при дворі Медічі, пов'язавши свою долю з герцогською сім'єю, навіть тоді, коли П'єро Медічі, першого сина Лоренцо Чудового, вигнали із Флоренції в 1494 році за часів перебування французького короля Карла VIII в Італії^[4].

Бернардо поїхав, як секретар, за кардиналом Джованні де Медічі, майбутнім Папою Левом X, у вигнання до двору Гвідобальдо да Монтефельтро в Урбіно. Саме в Урбіно, яке перейшло під правління Франческо Марії I делла Ровере, Бібб'єна мав нагоду познайомитися з великими митцями цього двору, такими як Франческо ді Джорджіо Мартіні, Лаурана, і Балтазаром Кастільйоне, який сприяв сценічному успіху його єдиної комедії «Каландрія», поставленої в Урбіно в 1513 році^[4].

Бібб'єна також фігурує в найважливішому творі Кастільйоне «Придворний» як один із головних співрозмовників^[4].

Він був пов'язаний з маркізою Мантуї Ізабеллою д'Есте, сина якої Федеріко II Гонзаґа відправили до Риму до папського двору як запоруку звільнення його батька Франческо II Гонзаґа під протекцією самого кардинала^[4].

Після обрання Лева X папою, Бібб'єна поїхав за ним до Риму. На консисторії 23 вересня 1513 року його одягнули у кардинальський пурпур, а наступного 29 вересня він отримав капелюх і дияконію Санта-Марія-ін-Портико. Як друг і співробітник Лева X (який жартома називав його Alter Papa), Бібб'єні довіряли папське листування та делікатні дипломатичні місії. Серед інших обов'язків він був легатом до Франції в 1515, 1518 і знову в 1520 роках. Він був легатом до Умбрії в 1517 році^[4].

Повернувшись із Парижа, Бернардо Довіці да Бібб'єна помер у Римі, ймовірно, отруєний у 1520 році. Його поховали в базиліці Санта-Марія-ін-Арачелі^[4].

Праці

• «Каландрія»