Битва на горі Ортігара

Битва на горі Ортігара (нім. Schlacht am Ortigara, італ. Battaglia del monte Ortigara) — військова битва, що відбувалася між італійською та австро-угорською арміями за володіння горою Ортігара на плато Азіаго на Італійському фронті Першої світової війни в період з 10 по 25 червня 1917 року. Битва на горі Ортігара не була найбільшою чи найкривавішою битвою на Італійському фронті, але протягом двох тижнів у червні 1917 року це був мікрокосм війни на гірському фронті та жахливого виснаження сил Великої війни. Ортігару часто називають «Альпійською Голгофою» через марну жертву найкращих італійських гірських військ. У рішучому наступі на плато Трентіно італійський генерал Етторе Мамбретті захопив гору Ортігара, що мала стратегічне значення на цій ділянці фронту. Однак він був швидко вибитий звідсіля австрійським генералом Артуром фон Меценсеффі в одних із найкривавіших альпійських боїв війни. Австрія втратила майже 9000 людей, а італійці пожертвували життям понад 23000 осіб (з них 2800 убитими)^[1].

Ортігара

Місце битви

Битва на горі Ортігара
Італійський фронт Перша світова війна
Важка артилерія італійської армії веде вогонь у ході битви за гору Ортігара. Червень 1917 Важка артилерія італійської армії веде вогонь у ході битви за гору Ортігара. Червень 1917
46°00′36″ пн. ш. 11°31′19″ сх. д.
Дата: 10—25 червня 1917 Місце: плато Азіаго, Північна Італія Результат: перемога австро-угорської армії
Сторони
Антанта: Королівство Італія	Четверний Союз:  Австро-Угорщина
Командувачі
Луїджі Кадорна Етторе Мамбретті Лука Монтуорі	Франц Конрад фон Гецендорф Артур Арц фон Штрауссенбург Віктор фон Шойгенштюель Йозеф Краутвальд фон Аннау
Військові формування
6-та армія	2-га армія
Військові сили
300 000 о/с 1 641 артилерійських систем	100 000 о/с 400 артилерійських систем
Втрати
25 199 загиблими, пораненими та зниклими безвісти	8 828 загиблими, пораненими та зниклими безвісти

Історія

Передумови

Італійське командування вирішили провести наступ на цій ділянці фронту, тому що внаслідок перемоги у попередній битві літом минулого року оборонні позиції Австро-Угорщини значно покращилися. Її угруповання створювали реальну загрозу італійським арміям, що оборонялися в регіонах Кадоре, Карнія та Ізонцо.

До битви було зосереджено значні засоби (300 тис. чоловік при 1600 гарматах), сконцентровані на короткому відтинку фронту довжиною всього в кілька кілометрів. Однак, попри тому, що італійці мали чисельну перевагу 3:1 як в особовому складі, так і в артилерійських системах, оскільки їм протистояли 100 000 австро-угорців із 500 гарматами, наступ все одно стікався з кількома проблемами:

• Оборонні позиції Австро-угорських військ були дуже міцними.
• Дуга, утворена протилежними оборонними рубежами була на користь австро-угорській артилерії.
• Італійські вихідні рубежі для наступу та окопи були переповнені, що ускладнювало маневр.
• Австро-угорське командування очікувало на наступ, тому фактор несподіванки не вдався.

Карта битви на горі Ортігара

Італійський наступ

10 червня італійські війська перейшли в атаку і після запеклих і кровопролитних боїв італійській 52-й альпійській дивізії вдалося захопити вершину гори Ортігара.

Австро-угорське командування негайно прислало на загрозливий напрямок багато підготовлених резервів. 25 червня 11 італійських батальйонів, що охороняли вершину, були атаковані австро-угорськими ударними військами, які вибили їх з панівної висоти, попри напружений опір італійських гірських військ.

Лише 52-га дивізія зазнала приблизно половини втрат італійців. Генерал Етторе Мамбретті, командувач 6-ю армією, був визнаний відповідальним за великі втрати та усунений від командування.

Див. також

• Стратегічний план Австро-Угорщини напередодні Першої світової війни
• Ковельська битва (1916)
• Угорщина в Першій світовій війні
• Відступ Сербської армії через Албанію
• Битва за Монте-Граппе
• Хронологія Першої світової війни