Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Сухопутні війська Австро-Угорщини

сухопутні війська Австро-Угорщини (1867-1918) З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Сухопутні війська Австро-Угорщини
Remove ads

Сухопутні війська Австро-Угорщини (нім. Österreichisch-Ungarischen Landstreitkräfte, угор. Császári és Királyi Hadsereg) — сухопутні війська, наземний компонент та найбільший вид Збройних сил Австро-Угорщини, який разом з Військово-морськими силами та Повітряними силами становили Збройні сили Австро-Угорщини.

Коротка інформація Сухопутні війська Австро-Угорської імперії нім. Österreichisch-Ungarische Landstreitkräfte, Засновано ...

Австро-угорські сухопутні війська складалися з:

Загальна армія

(нім. Gemeinsame Armee)

 імператорська і королівська

(нім. kaiserlich und königlich (k.u.k.))

 комплектувалася обома половинами імперії;

підпорядковувалася загальноімперському

військовому міністру

Ландвер

нім. Landwehr

 імператорський королівський

нім. kaiserlich königlich (k.k.)

 комплектувався на території Цислейтанії
Гонвед

угор. Honvédség

 королівський угорський

нім. königlich ungarisch (k.u.)

 комплектувався в Транслейтанії
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Після Австро-Угорського угоди 1867 року на світ з'явилася, так звана, Троїста армія. У цьому виді вона проіснувала до розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, після поразки дуалістичної монархії в Першій світовій війні. Сформована загальна «Імператорська і королівська Армія» (нім. kaiserlich und königliche Armee (k.u.k)) в основному була погано тренована і мала застаріле озброєння через те, що австрійська і угорська частини імперії часто воліли щедрому фінансуванню своїх формувань, замість того щоб однаково та рівномірно оснащувати усі три складові армії. Проте, імператорські і королівські підрозділи (нім. kaiserlich und königlich (k.u.k.) мали пріоритет у навчанні та доступі до нового обладнання над підрозділами ландверу та гонведу, саме тому останніх раніше вважали підрозділами другого сорту, призначеними діяти як «національна гвардія» Австрії та Угорщини, відповідно. Через низький престиж своїх підрозділів, найкращі офіцери ландверу та гонведу постійно просили і домагалися переведення до «імператорських і королівських» підрозділів. Крім того, підрозділи гонведу мали повну силу лише під час війни, коли переважна більшість вакансій була заповнена резервістами.

Єдине командування австро-угорськими військами було доручено імператорському уряду у Відні, хоча адміністрація Угорського королівства мала можливість мобілізувати гонвед самостійно, для цього було достатньо повноважень у парламенту Будапешта. Що стосується бюджетних питань, Австрія та Угорщина розподіляли витрати на «імператорські і королівські» частини пропорційно кількості офіцерів, які були «підпорядковані» кожному з двох королівств, що складали основу Імперії, враховуючи, що Австрія здійснювала свої панування над територіями італійської, словенської, чеської, польської та української національностей, тоді як Угорщина над словаками, хорватами та румунами. Широка етнічна та релігійна різноманітність Імперії відбилася на складі армії, де хоча офіцерський корпус складався переважно з католиків (майже 80 % офіцерів), існували також меншини протестантських офіцерів, православних християн і навіть євреїв.

Етнічна різноманітність була також помітна серед новобранців, оскільки, хоча більшість військ складалися з австрійців та угорців (як більшості етнічних груп Імперії), майже третину з них складали солдати та офіцери слов'янського походження (чехи, поляки, словенці, словаки та українці), тоді як 8 % складали румунські та італійські солдати.

Thumb
Будинок Військового міністерства та Генерального штабу Збройних сил Австро-Угорщини у Відні.
Remove ads

Командування

Загальна армія, ландвер і гонвед підпорядковувалися Головному оперативну управлінню сухопутних військ. Артилерія сухопутних військ підпорядковувалася Оперативному управлінні артилерії сухопутних військ. Управління належали до Генерального штабу Збройних сил Австро-Угорщини (нім. k.u.k. Generalstab für die gesamte bewaffnete Macht).

Склад та структура

Узагальнити
Перспектива

У 1885 році Загальна армія складалася з трьох армій, однієї з п'ятьма армійськими корпусами і двох з чотирма, плюс 14 армійський гірський корпус для оборони Тіролю та 15 армійський корпус для захисту балканських провінцій (Далмація, Боснія і Герцеговина). Кожен корпус, за винятком 14-го, який складався з двох регулярних дивізій та територіального ополчення.

Одна армія, в мирний час, налічувала 36 піхотних дивізій. Зазвичай дивізія складалася з двох бригад по 2 полки кожна.

Кожен імператорський і королівський піхотний полк (всього їх було 102, з них 55 австрійських та 47 угорських) мав по 4 батальйони, кожен з чотирма ротами, рота складалася з 4-х взводів. В штаті мав в своєму складі 5 офіцерів, 10 унтер-офіцерів і 85 солдат, у мирний час більше 100 чоловік. Командував полком полковник (оберст); одним батальйоном командував підполковник (Оберштайтант) або старший (майор); одна рота перебувала під командуванням капітана (Гауптмана).

Австрійський ландвер нараховував 40 полків, а угорський гонвед 28 полків. Також були 33 мисливські (єгерські) батальйони та 6 гірсько-піхотних полків ландверу.

Кавалерія була розділена на бригади, кожна з яких була прикомандирована до армійському корпусу, до складу якого входили по два-три полки, та п'ять самостійних дивізій: загалом 21 бригада, проти 69 піхотинців. Полк був розділений на дві «дивізії», що в кавалерії еквівалентно групі з трьох ескадрилій з п'ятьма офіцерами, 20 унтер-офіцерами та 150 військовослужбовцями в кожному (на момент мобілізації в 1914 році сила кавалерійського загону зросла до 175 чоловік), в цілому 1175 чоловік на полк у мирний час та 1275 у воєнний час. Під час Першої світової війни 35 кавалерійських полків були оснащені та перетворені в піхотні.

Кавалерія:

  • 42 кавалерійські полки, з них 24 австрійських та 18 угорських, з них:
  • Кіннота австрійського ландверу:
    • 6 уланських полків;
    • 1 дивізіон тірольських кінних стрільців;
    • 1 дивізіон далматинських кінних стрільців;
  • Кіннота угорських гонведів:
    • 10 гусарських полків.
  • 10 кавалерійських корпусів:
    • 20 кавбригад;
  • Добровольчий автомобільний корпус;

Імператорська і королівська артилерія мала таку ж структуру, що і ландвер та гонвед. Полки були закріплені за підрозділами армії, з іншого боку, коли їх прикомандирували до армійського корпусу, їх згрупували в бригади. Артилерійська бригада складалася з чотирьох польових артилерійських полків (дві польові гармати М.05/08 і одна польова гаубиця М.99/М.14 100 мм) і одна важка гаубиця. Бригадою командував генерал-майор (генерал-майор). У 1916 році артилерійські бригади були реорганізовані лише в три полки: один для польових гармат (Feldkanonen), один для польових гаубиць (Feldhaubitzen) і один для важких гаубиць (Schwere-feldhaubitzen). Кожному полку була призначена батарея зенітних гармат (Flieger-abwehr Batterie) і одна з мінометів (Minenwerfer). У 1918 році вони були знову реорганізовані з двома змішаними артилерійськими полками (гармати та гаубиці) та одним важким гаубичним полком, кожен з шести батареями.

Артилерія:

  • 42 польових гарматних полків (4-х батарейного складу, батареї по 6 гармат);
  • 8 кінно-артилерійських дивізіонів (3-батарейного складу, батареї по 4 гармати);
  • 6 гірських артилерійських полків (батареї по 4 гармати);
  • 14 польових гаубичних полків;
  • Артилерія австрійського ландверу:
    • 16 гаубичних дивізіонів (2-х батарейного складу).

Структура Сухопутних військ станом на 1914 р.

Більше інформації Корпус сухопутних військ, Штаб корпуса ...
Remove ads

Озброєння

Пістолети та револьвери:

Гвинтівки та карабіни:

Кулемети:

Артилерія:

  • 37-мм гармата М.15
  • 22.5 cm Minenwerfer M 15[en];
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads