Бобровников Кирило Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бобровников.

Кирило Вікторович Бобровников (1 (14) квітня 1908(1908), Київ — 27 вересня 1986, Київ, УРСР) — радянський, український художник кіно.

Бобровников Кирило Вікторович
Народження	1 (14) квітня 1908  Київ, Російська імперія
Смерть	27 вересня 1986(1986-09-27) (78 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Брати, сестри	Бобровников Олексій Вікторович

Брат художника Бобровникова Олексія Вікторовича. Дід журналіста і кіносценариста Бобровникова Олексія Євгеновича.

Біографія

Закінчив Київський художній інститут (1933).

Працював на заводі «Ленінська кузня» (1929—1938).

У 1938—1941 рр. — головний адміністратор і асистент художника Київської кіностудії художніх фільмів.

Учасник Німецько-радянської війни.

З 1945 — художник-постановник на Київській кіностудії науково-популярних фільмів. Також працював у жанрі промислової графіки, учасник виставок від 1948 року.

Був членом Спілки кінематографістів УРСР (з 1962).

Творчість

Художник (у співавт.):

• «Де ти, Блакитна Попелюшко?..»/(рос.)«Где ты, Голубая Золушка?..» (1971, к/м фільм/мультфільм; реж. В. Хмельницький)

Художник-постановник художніх фільмів:

• «Доміно» (1973, реж. Ігор Негреску),
• «Алмазна стежка» (1978, реж. В. Хмельницький)

Оформив документальні фільми:

• «Помилка Наташі Нікітіної»,
• «Секрет успіху»,
• «Українська народна творчість»,
• «Бережіть зір»,
• «Правда про мощі»,
• «Люди великої мрії»,
• «Вони повинні чути»,
• «Довголіття»,
• «На кордоні життя»,
• «Від двох до семи»,
• «Чи думають тварини?» (1970, реж. Ф. Соболєв),
• «Я та інші» (1971, реж. Ф. Соболєв),
• «Соціальна психологія особистості»,
• «Алгоритм сміху»,
• «Економіка — головна політика»,

Цікаві історії

• Кілька десятиріч печатка Митрополита Андрея (Шептицького) була схована у помешканні Кирила Бобровникова. У грудні 2010 онук художника, український журналіст і кіносценарист Олексій Бобровников передав печатку Главі УГКЦ Патріарху Любомиру^[1][2].