Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Богуслава Єжовська-Тшебятовська

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Богуслава Єжовська-Тшебятовська
Remove ads

Богусла́ва Єжовська, у шлюбі Єжо́вська-Тшебято́вська (пол. Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska; 19 листопада 1908(19081119) Станиславів, Австро-Угорщина — 16 грудня 1991; — Вроцлав; Польща) — польська хімікиня. Доктор хімічних наук (1949), професор (1954), академік Польської Академії Наук (1972). Перша жінка серед докторів Львівської політехніки. Одна із засновників вроцлавської школи координаційної хімії.

Коротка інформація Богуслава Єжовська-Тшебятовська, Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska ...
Thumb
Могила Влодзимежа і Богуслави Тшебятовських.

Підпільниця часів Другої світової війни. Праведниця народів світу.

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Богуслава Єжовська народилась у Станиславові (нині Івано-Франківськ), в сім'ї юриста, а згодом директора банку, Северина Єжовського і Стефанії Єжовської (до шлюбу Вартанович). Мала старших сестер Яніну й Анну та молодшого брата Кшиштофа[pl][4] (1917—1970, ректор Вроцлавської вищої економічної школи).

1913 року родина Єжовських переїхала до Львова. 1914 року, на початку Першої світової війни, батька, як капітана запасу, взяли до армії. У листопаді цього ж року мати з дітьми перебралася до Відня й повернулася до Львова у 1915-му. Богуслава навчалась у початковій школі сестер-самаритянок, 1926 року закінчила гімназію імені королеви Ядвіги[4].

Ще гімназисткою Богуслава Єжовська побувала на зустрічі Марії Склодовської-Кюрі з молоддю у Львівській ратуші й, натхненна досягненнями науковиці, вирішила вивчати хімію. Попри те, що батько хотів, щоб Богуслава стала лікаркою, 1926 року вона вступила до Львівської політехніки й була однією з 10 дівчат зі 100 студентів хімічного факультету. Найбільший вплив на неї справили лекції тодішнього завідувача кафедри неорганічної хімії — Віктора Якуба. Він запропонував третьокурсниці Богуславі Єжовській посаду заступниці молодшого асистента, а з жовтня 1930 року вона вже працювала як молодша асистентка. Під його керівництвом вона вивчала властивості ренію, що згодом, у 1935-му, стали предметом її докторату. В липні 1931 Єжовська захворіла на тиф і через ускладнення хвороби не змогла скласти дипломні іспити у вересні. Склала у 1932-му[4].

Здобувши диплом, вона працювала в політехніці на посаді старшої асистентки. 1935 року захистила докторську дисертацію, ставши першою жінкою-доктором Львівської політехніки. Того ж року одружилася з науковцем Влодзимежем Тшебятовським[pl][5]. (1906—1982). Восени 1939-го, коли Галичина увійшла в склад СРСР, Єжовська-Тшебятовська перейшла на роботу в хімічній лабораторії Львівського університету, в якій працював її чоловік.

У 1942-му, під час німецької окупації, вона влаштувалася на вакантну посаду директора фабрики вищих спиртів, підпорядкованої концерну «Галіколь». З грудня 1942-го до кінця липня 1944-го вона в одному з цехів переховувала колишнього директора — єврея Еміля Ташнера[pl](згодом він став засновником польської хімії пептидів[6]). За це влітку 1991-го Єжовську-Тшебятовську удостоєно званням і медаллю «Праведники народів світу»[4].

1942 року Єжовська-Тшебятовська вступила до Армії Крайової (АК), взяла псевдонім «Ren» («Реній»)[5] й від грудня до червня 1944-го провадила на фабриці підпільне виробництво димових і бойових бомб для АК. Наприкінці 1943-го вона друкувала у фабричному цеху газету АК Wytrwamy. 21 липня 1944 року керівництво АК нагородило Богуславу Єжовську-Тшебятовську орденом Срібний хрест заслуг з мечами. Як написала сама вчена, ця нагорода залишилася тільки на видрукованому аркушику[7]. На державному рівні її не затверджено[4].

З приходом радянської влади Єжовська-Тшебятовська далі працювала на фабриці, перейменованій на «Хімтруд», а 5 грудня 1945 року переїхала до Вроцлава[8]. Її чоловік перебрався туди у вересні 1945 року[9]. У Вроцлаві з чоловіком взяла участь в організації політехнічного інституту, університету та відділення Польської академії наук (ПАН)[5].

Remove ads

Адміністративна й організаційна діяльність

Узагальнити
Перспектива

У Вроцлавському університеті Єжовська-Тшебятовська завідувала кафедрою загальної хімії І (1948—1951) і кафедрою неорганічної хімії (1953—1968). У Вроцлавській політехніці — кафедрою неорганічної хімії II (1951—1963) і кафедрою хімії рідкісних елементів (1963—1967). 1954 року отримала професорське звання на хімічному факультеті Вроцлавського університету[10]. У 1961 році вступила в ПОРП. 1965 року стала однією із засновників Інституту неорганічної хімії і металургії рідкісних елементів, який згодом назвали іменем Влодзимежа Тшебятовського. Упродовж 15 років вона домагалася, щоб заснувати Інститут хімії Вроцлавського університету, й 1969 року це здійснилося. Збудовано приміщення[11]. У 1969—1990 роках Єжовська-Тшебятовська обіймала посаду директора Інституту хімії й у 1958—1962 роках була деканом математично-фізично-хімічного факультету цієї установи.

1967 року Єжовська-Тшебятовська стала членом-кореспондентом ПАН. У 1965—1981 роках очолювала Комітет спектроскопії ПАН. З 1978-го вона дійсний член ПАН і закордонний член Академії наук НДР. У 1978—1991 роках очолювала Вроцлавське відділення ПАН. З кінця 1970-х Єжовська-Тшебятовська координувала міжвідомчу програму «Структура, властивості й динаміка молекулярних та сконденсованих систем», з 1972 року належала до ради Європейського фізичного товариства, a з 1980 року була головою Польського біофізичного товариства[9].

1964 року вона започаткувала Міжнародну літню школу координаційної хімії. Учасники щороку збиралися спершу в Карпачі, а згодом у Поляниці-Здруї]. 1962 року Єжовська-Тшебятовська організувала у Вроцлаві міжнародну наукову конференцію. У 1973-му, теж у Вроцлаві, — І Міжнародний конгрес удосконалення викладання хімії[6].

1970 року Єжовській-Тшебятовській довірено організувати XIII Міжнародну конференцію координаційної хімії, першу у Східній Європі. Цей форум відбувся в Кракові та Закопаному. Загалом учена організувала понад 20 міжнародних конференцій на теми координаційної хімії, молекулярної спектроскопії, спектроскопії f-електронних елементів і фізичної хімії рідких розчинів[11], у тому числі й Міжнародний кристалографічний конгрес (Варшава, 1978[5].

Remove ads

Наукова діяльність

Узагальнити
Перспектива

Перші наукові праці Богуслави Єжовської-Тшебятовської, опубліковані в 1931—1932 роках, були присвячені ренію. Висловлену ідею про можливу п'ятивалентність цього елемента гостро розкритикували його першовідкривачі — Вальтер та Іда Ноддак. У 1939-му, на хімічному конгресі в Римі Ноддак публічно визнав, що Тшебятовська мала рацію[12][13].

З 1946-го вона разом із іншими науковцями зі Львова — E. Сухардою, Б. Плажеком, K. Гумінським, Б. Бобжанським і Г. Кучинським розвиває неорганічну фізикохімію та координаційну хімію, закладаючи основи вроцлавської хімічної школи. 1949 року вона здобула звання габілітованої докторки[11]. З початку 1950-х учена досліджує антиферомагнетизм i 1956 року доповідає про досягнення в цій галузі на конференції в Лейпцигу, а згодом у кількох зарубіжних університетах[11].

1961 року на конференції в Детройті Єжовська-Тшебятовська повідомляє про поставлену наукову проблему кисневого хімічного зв'язку. Над цією проблемою вона працювала й далі. У 1960-х учена провадить роботи, що стосуються магнетизму та спектроскопії f-електронових елементів, лантаноїдів і актиноїдів, зокрема сполук урану на різних стадіях окислення. Завдяки цьому вдалося з'ясувати механізми переходу випромінення, непроменеві процеси вигасання люмінесценції та передавання енергії[6]. Зацікавлення такою тематикою постало з практичної потреби в матеріалах для конструювання лазерної техніки. Працювала вона також у галузі ядерної та радіаційної хімії[5].

Єжовська-Тшебятовська відзначалася вмінням формувати інтердисциплінарні групи науковців і визначати проблематику досліджень на стиках багатьох наук — хімії, фізики, біології, медицини й навіть металургії[6].

Єжовська-Тшебятовська належала до членів редколегії журналів «Inorganica Chimica Acta» (1976—1981), «Chemical Physics Letters» (1976—1981), «Zeitschrift für Anorganische und Allgemeine Chemie» (1977—1991)[14].

Під керівництвом Богуслави Єжовської-Тшебятовської захистило докторські дисертації понад 70 осіб, не менш як 30 з них обійняли професорські посади. Її учнями були, зокрема, Тадеуш Глов'як[pl], Лех Пайдовський[pl], Гелена Пшиварська-Бонецька[pl], Ян Бернат[pl], Юзеф Зюлковський[pl][8], Генрик Козловський[pl], Юлія Єзерська[pl] і Адам Єзерський[pl].

Опублікувала понад 600 наукових праць і 20 монографій[11], мала 10 патентів[9], була почесною докторкою Словацького технічного інституту у Братиславі (1971)[14], Вроцлавської політехніки (1978)[15], Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1979) і Вроцлавського університету (1980)[10]. Читала лекції у вищих навчальних закладах Парижа, Лос-Анджелеса, Детройта, Берліна, Москви, Лондона і Токіо. Про авторитет Єжовської-Тшебятовської свідчить те, що в наукових колах Польщі її прозвали Залізною Дамою[16], а 1950 року перед лекцією в Сорбонні розпорядник оголосив аудиторії, що виступить «La mère du rhénium» — «мати ренію»[6].

Богуслава Єжовська-Тшебятовська померла 16 грудня 1991 року, травмувавши голову від падіння зі сходів у своєму будинку[4]. Похована на Особовицькому цвинтарі поряд із чоловіком.

Remove ads

Ушанування

  • 2018 року сквер біля будівлі хімічного факультету Вроцлавського університету названо іменем Єжовської-Тшебятовської[17].
  • 2017 року Польське хімічне товариство заснувало Медаль імені Богуслави і Влодзимежа Тшебятовських за особливі досягнення в галузі неорганічної хімії[18].

Нагороди і відзнаки

  • Срібний хрест заслуг з мечами за участь у Русі опору (1944, символічно)
  • Доктор honoris causa Словацького технічного інституту у Братиславі (1971), Вроцлавської політехніки (1978), Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1979) і Вроцлавського університету (1980).
  • Державна премія II ступеня[9]
  • Державна премія І ступеня (1976)[19]
  • Медаль імені Марії Склодовської-Кюрі (1983).
  • Звання і медаль «Праведники народів світу» (1991).
  • Медаль імені Гейровського Чехословацької академії наук[9]
  • Премія І ступеня Ради у справах використання ядерної енергії[9]
Remove ads

Наукові праці

  • Bogusława Jeżowska. Badania nad redukcją kwasu nadrenowego. — Lwów, 1934. — 27 s.
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Chemia renu. — Nakł. Wrocławskiego Tow. Naukowego, 1951 — 52 s.
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Związki kompleksowe renu cztero- i pięciowartościwego. Nakł. Wrocławskiego Tow. Naukowego, 1953 — 29 s.
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Mechanism and Kinetics of Certain Redox System of Solution. Catalisys and Chemical Kinetics (1964)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Theory and Structure of Coordination Compounds. — WNT-Pergamon Press, 1964 (у співавт.)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura elektronowa uranu (1967)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Walter Wojciechowski. Problemy teoretyczne chemii koordynacyjnej. — 202 s.
  • Bogusława Jeżowska. NMR of Zinc (II) Complexes With 2,2’-Bipyridine // Chemical Physics Letters. 1975. Vol. 30. (у співавт.)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Walter Wojciechowski. Problemy teoretyczne chemii koordynacyjnej. — Wrocław: Państwowe Wydawnictwo Naukowe 1970—202 s.
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura modelowych związków biologicznych (1975)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Stanisław Kopacz, Teofil Mikulski. / Pierwiastki rzadkie. Cz. 1, Występowanie i technologia. Warszawa, Wrocław: Państwowe Wydawnictwo Naukowe 1976—313 s.
  • Bogusława Jeżowska. PMR Studies of Nickel (II) — DTPA Complexes in Aqueous Solutions // Inorganic Chimica Acta. 1977. Vol. 21. (у співавт.)
  • Bogusława Jeżowska.PMR Studies on Oxygen-Iron Complexes // J. Molecular Structure. 1978. Vol. 46 (у співавт.)
  • Богуслава Ежовская-Тшебятовская. Редкие элементы: Распространенность в природе и технология извлечения / Пер. с англ. Москва, 1979. (у співавт.)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura i solwatacja związków lantanowców (1980)
  • Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Stanisław Kopacz, Teofil Mikulski. The Rare Elements. Ocurrence and Technology. Elsevier, 1990. — 536. ISBN-10: 0444988777 ISBN-13: 978-0444988775
Remove ads

Див. також

Бібліографія

  • Józef J. Ziółkowski, (red.). Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska: uczona, nauczyciel, organizator. Wrocław: Wydaw. Uniwersytetu Wrocławskiego, 1988
  • Teofil Mikulski, Józef J. Ziółkowski. Pewnego razu… Anegdoty o Bogusławie Jeżowskiej-Trzebiatowskiej i Włodzimierzu Trzebiatowskim — chemikach wrocławskich. Wrocław: Wydaw. Uniwersytetu Wrocławskiego, 2004
  • Henryk Kozlowski. Bogusława Jeżowska‐Trzebiatowska (1908—1991) In book: Jan Apotheker Dr.habil. Livia Simon Sarkadi European Women in Chemistry, Wiley‐VCH Verlag GmbH & Co. 2011 pp. 169—173 ISBN 9783527329564
  • Fragmenty wspomnień Bogusławy Jeżowskiej-Trzebiatowskiej. Czas. «Spotkajmy się we Wrocławiu» Nr 2/2008 (22)
Remove ads

Зовнішні зв'язки

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads