Бойків Володимир Васильович

Бойків Володимир Васильович (5 лютого 1955, Львів, Українська РСР — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, Герой України.

Володимир Васильович Бойків
Володимир Бойків
Прізвисько	Шкелик
Псевдо	Volodymyr Bojkiv
Народився	5 лютого 1955(1955-02-05) Львів, Українська РСР
Помер	19 лютого 2014(2014-02-19) (59 років) Київ, Україна ·три вогнепальні поранення — кулі поцілили у печінку й селезінку, хребет та голову.
Поховання	Львів
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ, Україна
Діяльність	бізнесмен
Відомий завдяки	активіст Євромайдану
Alma mater	Львівська політехніка
Конфесія	православний
У шлюбі з	Наталія Бойків
Діти	Андрій, Олександр, Захар (12 р.)
Нагороди	Медаль «За жертовність і любов до України»
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойків.

Могила Володимира Бойківа на 67 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Життєпис

Володимир Бойків народився і виріс у Львові, закінчив Львівську політехніку. Працював будівельником, згодом став керівником будівельної фірми.

Володимир мав два захоплення — політику і футбол. Був безпартійним. У 2000 році сім'я Володимира переїхала до Києва.

На Майдані

18 лютого 2014 року пан Володимир вирушив на Майдан. Незадовго до цього він переніс інсульт і дружина Наталя просила його лишитись удома. На що Володимир уже телефоном відповів: «Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бут» Після цього зв'язок обірвався.

Зовнішні відеофайли
	Відеорепортаж з похорону Володимира Васильовича Бойківа

Дружина шукала Володимира лікарнями й моргами. Через помилку тіло Володимира в одному з моргів їй не показали, тому пошуки тривали доти, доки активісти інтернет-спільноти «Євромайдан SOS» не виклали в мережі фото невпізнаних тіл. Знайомі зателефонували Наталі й повідомили звістку.

У Володимира Бойківа залишився старий батько і троє синів — дорослі Андрій, Олександр та Захар 2001 року народження.

Володимир Бойків отримав три вогнепальні поранення, одне з них — у голову.

Похований Володимир Бойків на Алеї Героїв Личаківського цвинтаря у Львові.

Батько

Батько Володимира Василь Петрович Бойків (помер у 2016 у віці 90 років) — боєць дивізії «Галичина».

У 1943 зголосився до дивізії «Галичина». Вишкіл проходив у Гайделяґері та Нойгаммері. У січні 1944 р. у складі почесної сотні брав участь у похороні віце-губернатора Отто Бауера у Львові. Василь Бойків був учасником бойової групи Баєрсдорфа^[1].

Зі званням старшого стрільця (Oberschütze) служив писарем у 12 сотні 29 полку. Василь Бойків воював під Бродами, де важкопораненим потрапив до полону. За освітою архітектор, пан Василь був головним конструктором при будівництві дивізійного цвинтаря у селі Червоне (Ляцьке)^[1].

Останні роки, після кількох інсультів, пан Василь не виходив з хати^[1].

Нагороди

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності^[2];
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[3].

Див. також

• Список загиблих учасників Євромайдану