Бойцов Василь Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойцов.

Василь Васильович Бойцов (нар. 1 січня 1908(19080101), село Алабіно Подольського повіту Московської губернії, тепер Наро-Фомінського району Московської області, Російська Федерація — 18 грудня 1997, місто Москва) — радянський державний діяч, голова Державного комітету СРСР із стандартів. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Доктор технічних наук (1960), професор (1955). Почесний доктор Самарського державного аерокосмічного університету.

Бойцов Василь Васильович
рос. Василий Васильевич Бойцов[1]
Народився	1 січня 1908(1908-01-01)[1]  село Алабіно Подольського повіту Московської губернії, тепер Наро-Фомінського району Московської області, Російська Федерація
Помер	18 грудня 1997(1997-12-18)[1] (89 років)  Москва, Росія[1]
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч, науковець, викладач університету
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана (1937)[1]
Науковий ступінь	доктор технічних наук[1] (1960)
Вчене звання	професор[d][1]
Знання мов	російська
Заклад	Московський авіаційний інститут[1], National Institute of Aviation Technologies JSCd, Московський державний технічний університет імені Баумана і Federal Agency for Technical Regulation and Metrologyd
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d][1]
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1923 році учнем кустаря в Москві. У 1925—1927 роках — штампувальник промислової артілі в селі Алабіно Московської губернії.

У 1927—1930 роках — учень Московського технікум промислової кооперації.

У 1930—1932 роках — завідувач Орехово-Зуєвського технікуму промислової кооперації Московської області.

У 1932—1937 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана, інженер-механік.

У 1937—1940 роках — інженер, начальник цеху авіаційного заводу № 39 в Москві.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1942 роках — директор авіаційного заводу № 1130 в Комсомольську-на-Амурі.

У 1942—1943 роках — в.о. головного інженера авіаційного заводу № 156 в Москві. У 1943—1944 роках — начальник виробництва авіаційного заводу № 381 в Москві.

У 1944—1947 роках — головний інженер авіаційного заводу № 292 в Саратові.

У 1947 році — заступник міністра авіаційної промисловості СРСР.

У 1947—1963 роках — директор Науково-дослідного інституту технології та організації виробництва авіаційної промисловості в Москві.

У вересні 1963 — жовтні 1965 року — голова Державного комітету стандартів, мір і вимірювальних приладів СРСР. У жовтні 1965 — листопаді 1970 року — голова Комітету стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді міністрів СРСР.

1 грудня 1970 — 5 липня 1978 року — голова Державного комітету стандартів Ради міністрів СРСР. 5 липня 1978 — 6 січня 1984 року — голова Державного комітету СРСР із стандартів.

Одночасно у 1977—1979 роках — президент Міжнародної організації зі стандартизації.

З січня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 18 грудня 1997 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання

• три ордени Леніна (1945, 1966,)
• орден Жовтневої Революції (1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (1957)
• орден Вітчизняної війни І ст.
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1943)
• орден Червоної Зірки (1942)
• орден «Знак Пошани» (1939)
• медалі