Борисенко Валентина Кирилівна

Валентина Кирилівна Борисенко (до шлюбу Ільченко^[1]; нар. 17 липня 1945, Хижинці) — український етнолог, історик культури, доктор історичних наук з 1992 року, професор з 1997 року. Завідувачка відділу архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України^[2].

Валентина Кирилівна Борисенко
Народилася	17 липня 1945(1945-07-17) (80 років) Хижинці
Країна	Україна
Діяльність	історикиня
Alma mater	Київський державний університет
Галузь	етнологія, історія культури
Заклад	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України
Посада	Завідувач відділу архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Горленко Володимир Федорович
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисенко.

Біографія

Народилась 17 липня^[3] 1945 року в селі Хижинцях Вінницького району Вінницької області в селянській сім'ї. Закінчила 11 класів Хижинської середньої школи^[1]. З 1963 по 1968 рік — студентка в Київського державного університету (навчалась на історичному факультеті); у 1968—1971 роках — аспірантка Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського АН УРСР (ІМФЕ).

З 1971 по 1981 рік — молодший науковий співробітник відділу етнографії ІМФЕ. 1974 року в Інституті мистецтвознавства, етнографії та фольклору АН Білоруської РСР захистила кандидатську дисертацію на тему: «Взаємозв'язки в традиційній культурі і побуті українців і поляків Поділля в кінці XIX початку XX століття» (науковий керівник Володимир Горленко). З 1981 по 1995 рік очолювала сектор рукописних фондів в ІМФЕ. 1992 року в ІМФЕ захистила докторську дисертацію на тему: «Весільні звичаї та обряди на Україні». Ініціювала створення першої в Україні кафедри етнології на історичному факультеті Київського національного університету імені Т. Г. Шевченко, очолювала її з 1995 по 2002 рік; від 2002 року професор цієї кафедри.

Наукова діяльність

Як учасниця і керівниця брала участь у багатьох історико-етнографічних експедиціях по регіонах України. Основна проблематика досліджень:

• історія етнології;
• матеріальна і духовна культура українців;
• порівняльне дослідження культури поляків, греків та болгар.

Серед праць:

• Нова весільна обрядовість в сучасному селі. — Київ, 1979;
• Весільні звичаї та обряди на Україні. — Київ, 1988;
• Поділля. — Київ, 1994 (у співавторстві);
• Культ предків в обрядах українців // Родовід. — 1991. — № 2;
• Весільні звичаї та обряди греків Приазов'я // Під одним небом. Фольклор етносів України. — Київ, 1996;
• Історико-етнографічне вивчення Холмщини і Підляшшя // Матеріали III Міжнародного конгресу україністів. — Харків, 1996;
• Холмщина і Підляшшя. — Київ, 1997 (у співавторстві);
• Українці. — Опішня, 1999. — Том 1 (у співавторстві);
• Осінні традиційні свята українців Північного Підляшшя // Етнічна історія народів Європи. — Київ, 2000. — № 6 (у співавторстві);
• Традиції та життєдіяльність етносу.(На матеріалах святково-обрядової культури). — Київ, 2000;
• Нариси з історії української етнології 1920 – 1930-х років. Київ, 2002.

Ініціаторка створення і відповідальна редакторка наукової збірки «Етнічна історія народів Європи» (Київ, 1999—2003, № 1–15).

Віднайшла низку архівних документів і вперше опублікувала матеріали про етнографічну спадщину Юрія Павловича, Архипа Тесленка, Любові Шульгиної, Ніли Заглади, Петра Франка, Петра Одарченка, Василя Авраменка.

Авторка статей до Енциклопедії сучасної України.

Відзнаки

• Заслужений діяч науки і техніки України (26 листопада 2005)^[4];
• Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (21 листопада 2008; за вагомий особистий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор)^[5].