Борислав (станція)

Борисла́в — закрита у 2024 році тупикова залізнична станція Львівської дирекції Львівської залізниці на лінії Дрогобич — Борислав. Розташована у місті Борислав Дрогобицького району Львівської області. Найближча станція, де здійснюється пасажирське сполучення — Дрогобич (за 11 км)

Станція Борислав Дрогобич — Борислав Львівська залізниця Львівська дирекція м. Борислав
49°17′52″ пн. ш. 23°25′57″ сх. д.
Дата відкриття	31 грудня
Рік відкриття	1872 (153 роки)
Тип	тупикова
Колій	6
Платформ	2
Тип платформ(и)	бічна та острівна
Форма платформи	прямі
Вулиця	Дрогобицька
Відстань до Києва, км	687 (ч/з Стрий), 701 (ч/з Самбір)
Відстань до Львова, км	118
Код станції	376407 ?
Код «Експрес-3»	2218155 ?
Послуги
Супутні послуги	Прийом та видача повагонних відправок вантажів, які допускаються до зберігання на відкритих майданчиках станцій. Прийом та видача вантажів повагонними і дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, лише на під'їзних коліях та місцях незагального користування.
Борислав

п о р Дрогобицький залізничний вузол
Легенда
Самбір  0Дрогобич р. Тисмениця вул. Стрийська  Стрий р. Побук 3 км р. Дубиця вул. Трускавецька вул. Бориславська Т 1402 р. Раточина вул. Дрогобицька Дрогобич Борислав р. Баньківка Т 1415 Стебник7,7 Т 1415 Стебник Трускавець 11Борислав вул. Мазепи р. Тисмениця Трускавець11,9

Історія

Після старту нафтовидобування у Бориславі та відкриття у Дрогобичі декількох великих нафтопереробних підприємств, з'явилася суттєва потреба у швидкій доставці нафти до цих підприємств, що спонукало австрійську владу до побудови залізничної гілки від Дрогобича до Борислава у межах залізничної лінії Стрий — Самбір — Хирів (≈100,2 км), яка відкрита 31 грудня 1872 року. Саме в цей день відкриті дві лінії збудованої Крайової Дністровської залізниці (пол. Kolej Dniestrzańska) Дрогобич — Борислав (≈11,45 км) (завдожки 11,45 км), Самбір — Хирів (≈100,2 км) та вокзал станції. Обидві лінії введено в експлуатацію «день у день» за концесійним графіком після дворічного будівництва. Лінія Дрогобич — Борислав стала відгалуженням Дністровської (згодом — Галицької Трансверсальної) магістралі та сполучила станцію Борислав з дрогобицькою гілкою у напрямку станції Львів^[1]. На станцію прибув перший пасажирський з Дрогобича^[2].

Станом на 1873 рік вся мережа Дністровської залізниці перевезла 126 тис. осіб, а до 1882 року — 348 тис. осіб, що створило швидкий попит на нову інфраструктуру.

Ще до прокладання залізниці Борислав швидко розбудовувався: від кількох тисяч до десятків тисяч працівників, споруджено тисячі вишок, озокерт й нафта, інвестиції з усього цісарства. Станом на початок 1870-х років в Бориславі працювали тисячі свердловин, а регіон входив у трійку світових нафтодобувних центрів початку ХХ століття. Лінія на Борислав надала швидкий вивіз нафти й озокериту до рафінерій і далі — до Львова та інших ринків. Навіть трубопроводи тягнулися до станції, аби напряму заливати продукцію у цистерни-вагони. Станція була закладена на сучасній вулиці Ірини Сеник, 90.

Лінія Дрогобич — Борислав була одноколійною, у ХХ столітті підпорядкована Львівській залізниці. У польській та українській фаховій літературі її не раз згадують як частину трансверсального хребта Галичини. Сучасні довідки вказують на ширококолійний стандарт 1520 мм (після радянського перешиття), але першопочатково, як і вся австро-угорська мережа, ця лінія належала до «стефенсонівського» стандарту 1435 мм. З того часу вздовж правого берега річки Тисмениці почалась активно формуватися вулиця Паньска (нині — вул. Шевченка) — майбутню «головну артерію» міста, яка зростала разом із станцією.

Залізницю зведена концесією Крайової Дністровської залізниці, а лінія на Борислав проєктувалася спеціально для нафтопромислів. Прокладання залізниці уможливило регулярні партії сирої нафти, озокериту та палива до переробки, підвищивши оборотність капіталу видобувців і зменшивши транспортні ризики — фактор, що добре простежується у вибуховому зростанні перевезень на всій мережі Дністровської дороги вже за перші 10 років експлуатації.

Станція стала «якорем» забудови на схід від старих копалень, формуванням магістралей і комунікацій довкола неї задокументоване в польських краєзнавчих публікаціях.

Бориславська лінія — фрагмент ширшого мілітарно-економічного задуму Австро-Угорщини: трансверсальна вісь через Карпати, яка дублювала вразливу лінію Краків — Львів, і водночас живила енергетичний кластер Дрогобич — Борислав.

У міжвоєння вокзал станції Борислав з'являвся у фотоальбомах, на поштівках, у свідченнях місцевих громад. Для дрогобицько-бориславської агломерації він був символом мобільності, торгівлі та за часів радянської влади — трагічних евакуацій^[3][4].

За часів польського панування станція та гілка активно функціонували, адже у Дрогобичі набирав розмахів один з найбільших нафтопереробних заводів Європи — ДЗММ «Полмін», що потребував швидкої доставки великої кількості нафтопродуктів до Дрогобича, що найлегше можна було реалізувати залізницею. За радянських часів, коли у 1950-х роках було розроблено великі родовища нафти поблизу Долини, центр нафтовидобування Галичини змістився з Борислава у Долину, що ослабило транспортний потік до та із Борислава, що призвело до поступового занепаду станції та гілки. У тих роках гілка припинила своє функціонування, а весь вантаж пересів на колеса.

Новий шанс станція та гілка отримали у 1994 році, коли Укрзалізниця відновила рух приміських потягів (не електричок, адже лінія не була електрифікована) з Борислава. Два рази за добу приміський поїзд з двох вагонів перевозив пасажирів з Борислава до Дрогобича. Вже 9 грудня 2003 року рух пасажирських поїздів між Дрогобичом та Бориславом був скасований Укрзалізницею з економічних причин.

Відповідно з наказом АТ «Укрзалізниці» № 131 від 22 квітня 2024 року станцію було закрито^[5].