Борисо-Глібський жіночий монастир (Водяне)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Борисоглібський монастир.

Борисо-Глібський жіночий монастир УПЦ (МП) — православний монастир Ізюмської єпархії УПЦ МП. Розташований в селі Водяне, Зміївський район, Харківська область; в заплаві річки Уда, на її правому березі.

Борисо-Глібський жіночий монастир УПЦ (МП)
Борисо-Глібський жіночий монастир УПЦ (МП)
49°47′16″ пн. ш. 36°20′57″ сх. д.
Тип споруди	церква і жіночий монастир
Розташування	Україна , с. Водяне (Зміївський район)
Початок будівництва	1997
Належність	Українська православна церква (Московський патріархат), Ізюмська єпархія, Зміївський благочинний округ
Єпархія	Ізюмська єпархія УПЦ МП
Епонім	Борис і Гліб
Борисо-Глібський жіночий монастир (Водяне) (Україна)
Борисо-Глібський жіночий монастир у Вікісховищі

Вид монастиря з шосе Харків-Зміїв (Борисо-Глібський храм)

Храм Преображення Господнього (2018 р.)

Будівництво храму Преображення Господнього (2014 р.)

Купол Борисоглібського монастиря всередині

Заснування монастиря

Затверджений рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви 15 квітня 1997 року . Першою настоятелькою новоутвореного монастиря стала монахиня Серафима (Санталова) ^[1], духовним пастирем став ігумен Севатіан (Щербаков). Керівництво монастирем Серафими було нетривалим, вона звільнила посаду внаслідок хвороби. 30 грудня того ж року новою настоятелькою призначена монахиня Марія Магдалина (Кашкіна).

У травні 1997 р. в монастирі почало відправлятись богослужіння.

20 липня 1997 під час Божественної Літургії в храмі обителі чудесним чином оновилася ікона Спаса Нерукотворного. 28 жовтня 1997 Священний Синод УПЦ ухвалив вважати цю ікону Спаса Нерукотворного чудотворною.

У 2012 році Монастир відійшов від Харківської і Богодухівської єпархії до новоутвореної Ізюмської єпархії Української православної церкви (МП).

Храми

Храм в ім'я страстотерпців Бориса і Гліба

Існуючий в наш час храм, було побудовано в 1905 р. на місці старої дерев'яної церкви побудованої в 1700 (1711) році. У 1932 р. храм був закритий. Під час Німецько-радянської війни деякий час був діючим (1942—1943 рр.). У 1991 році зроблено спробу відновлення храму. У 1995—1996 р. настоятелем храму ієромонахом Севастіаном (Щербаковим) проводились відновлювальні та реставраційні роботи. Храм був знову відкритий.

Храм Преображення Господнього

11 квітня 2010 вікарієм Харківської єпархії архієпископом Ізюмським Онуфрієм (Легким) освячено місце під будівництво храму на честь Преображення Господнього.

Настоятельниці монастиря

• 15.04.1997-30.12.1997 Серафима (Санталова) – Монахиня.
• 30.12.1997-3.03.2002 Марія Магдалина (Кашкіна) – Монахиня. В 1999 році їй надано сан ігумені.
• 3.03.2002-29.06.2004 Серафима (Мерлан) – Монахиня.
• 29.06.2004-30.06.2013 знову Марія Магдалина (Кашкіна) – Ігуменя.
• з 30.06.2013 Ангеліна (Нечаїва)

Духовний пастир, настоятель Борисо-Глібського храму

• 13.05.1997 Севастіан (Щербаков). Ієромонах.

Адміністративне підпорядкування

• 1997-2012 Харківська і Богодухівська єпархія УПЦ (МП)
• з 2012 Ізюмська і Куп’янська єпархія УПЦ (МП)

Посилання

• Православная Энциклопедия. Борисоглебский в честь Покрова Пресвятой Богородицы Женский Монастырь [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Торжество в Борисо-Глебской обители [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Змиевский Свято-Борисо-Глебский женский монастырь [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир, офіційний сайт

Джерела

• Плигун О. Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир. 2007. — 64 с.
• Парамонов А.Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків», 2007 — 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9