Зміївський благочинний округ УПЦ (МП)

Зміївське благочиння (Зміївський благочинний округ) — з 2012 року благочиння (частина)^[1] Ізюмської і Куп'янської єпархії (до цього частина Харківської єпархії) Української православної церкви (Московського патріархату), яка об'єднує групу парафій на території Зміївського району Харківської області.

Зміївське благочиння

Основні дані
Церква	Українська православна церква (Московський патріархат) Ізюмська і Куп’янська єпархія
Заснована	2012
Юрисдикція	Зміївський район
Єпархіальний центр	Зміїв
Кафедральний собор	Свято-Троїцький собор
Парафій	18 парафій
Монастирів	1 (жіночій)
Правлячий архієрей
благочинний протоієрей Олександр Белозор

Благочинний — протоієрей Олександр Миколайович Белозор

Історія

Поява християнства на Зміївщині

В 1640 році Кіндрат Сулима, з загоном задніпрянських козаків, розбив татар в районі річок Мжа і Мерла, взяв багатьох їх в полон, в тому числі хана Аксака. Після цього Сулима влаштував постійну фортецю на річці Мжі, як оборонну споруду проти татарських навал^[2][3]. За церковними актами XVII століття в Змієві були храми: Покровський, Троїцький, Петропавлівський і Успенський. У приміських слободах були храми: в Замості — Миколаївський, в Звідках — Преображенський; в Пісках — Архангельський.

Згідно царської грамоти від московських царів Івана та Петра Олексійовичів до Зміївського воєводи Федора Юхимовича Нєрова^[4] датованої 11-м груднем 1695 року, можна побачити, що Покровський храм в Змієві існував раніше 1668 року. Покровський дерев'яний храм існував до 1808 року.

За актом 1681 року в Змієві вже є Троїцький храм і його священика. У 1726 році священик і прихожани, просили дозволу освятити новий Троїцький храм, який згорів від блискавки в 1721 році. У 1769 році Троїцький храм знову згорів і було отримано дозвіл на побудову нового дерев'яного храму.

У 1805 році єпископ Слобідсько-Український і Харківський Христофор, на прохання громадян благословив, замість колишніх на той час в місті дерев'яних храмів — Троїцького, Покровського і Петропавлівського, спорудити одну кам'яну Соборну церкву в ім'я Живоначальної Трійці, з двома прибудовами: Покрови Пресвятої Богородиці і апостолів Петра і Павла. Освячення головного престолу в ім'я Живоначальної Трійці відбулося було в 1814 році. Прибудова, з правого боку, в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, освячена в 1822 році Зміївського Духовного правління першоприсутнім і благочинним протоієреєм Дмитром Сільванським. У 1836 році Високопреосвященний Мелетій, згідно з проханням протоієрея Захарія Соколовського та уповноважених від прихожан, благословив спорудити при Троїцькій соборній церкві нову кам'яну дзвіницю, з приміщенням в ній церкви в ім'я апостолів Петра і Павла. У 1844 році, після закінчення будівництва дзвіниці, влаштована в ній церква освячена архієпископом Інокентієм. В указі від 19 грудня 1732 року говориться: «містами, які по близькості до Зміївського протопопа, Андріївка, Бишкин, Лиманом, зборами і всяким правлінням відати Зміївському протопопу Стефану Ковалевському, а тобі, протопопу (Ізюмському) Прокопію Бужинському, ні в чому не відати».

Благочинні округи Зміївського повіту (Російська імперія)

У ХІХ- поч. XX сторіч, на території Зміївського повіту розташовувалися три округи Харківської єпархії. З 19 березня 1800 року зусиллями першого єпископа Слобідсько-Українського і Харківського Христофора Сулими, у Харкові відкривається духовна консисторія^[5] Харківської єпархії (Харківське духовне правління яке існувало з 1744 року було скасовано). У якості допоміжних консисторських закладів існували в більшості повітових містах, духовні правління. Наказом Синоду № 2093 з 13 колишніх духовних правлінь (протопопій), зосталися шість (у містах Охтирка, Богодухів, Ізюм, Куп'янськ, Острогорськ, Суми), також додалися три нові (у містах Зміїв, Старобільськ, Богучар). Таким чином у Харківській єпархії, стало дев'ять духовних правлінь. Наступним після духовних правлінь (протопопій) допоміжним органом було благочиння. Благочинні служили за вибором духовенства, знаходилися у майже всіх повітових та заштатне місто містах, а також у великих слободах. Посада благочинного, була почесною посадою і ніякої винагороди за собою не несла.

Єпархія поділялася на церковні округи — протопопії, які відповідали повітам, і управлялися протопопами, і духовними правліннями. Протопопії поділялися на благочинні округи (благочиння) і управлялися благочинними. Благочиння поділялися на парафії. Згодом інститут протопопії ослаб, а в 1840 році його було остаточно ліквідовано. Виборність благочинних було скасовано наказом Синоду у 1881 році.

Згідно Історико-статистичному опису Харківської єпархії єпископа Харківського і Охтирського Філарета (1857 рік)^[6] на території Зміївського повіту було три благочинних округи (77 церковних приходу). В управлінні благочиння: благочинний, депутат та духівник. Харківські календарі надають імена благочинних Зміївського повіту, якщо у 60-хх роках ХІХ століття вказуються два імені, то з 80-хх років вже постійно фігурують три особи, згідно трьом благочинним округам. Центром благочиння було місто чи слобода, де знаходився храм благочинного.

Зміївський район в Харківській єпархії (Україна з 1991 року)

З початку 90-х років ХХ століття Зміївський район входив до 6 благочинного округу Харківської єпархії УПЦ (МП). В цей благочинний округ входили Зміївський, Нововодолазький і Харківський райони. З 12 травня 1992 року до 20 вересня 2001 року благочинним 6 округу був Антоній (Сухоруков)^[7].

Благочиння Ізюмської єпархії УПЦ (МП)

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року створена самостійна єпархія шляхом виділення зі складу Харківської єпархії 13-ти районів^[8]. У складі Харківської ж єпархії залишилися сам Харків і 14 районів області^[8].

Парафії

Зміївський округ об'єднує 18 парафій, розташованих в Зміївському районі Харківської області і один жіночій монастир.

Приходи благочиння

• м. Зміїв: вул. Сизранцева, 26
• координати:

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Свято-Троїцький храм	м.Зміїв, вул. Сизранцева, 26		протоієрей Олександр Белозор		благочинний собор
2	Свято-Миколаївський храм	м.Зміїв, вул. Озерна, 12		ієрей Василь Хвост
3	Свято-Покровський храм	Тимченки, вул. Перемоги, 4		протоієрей Потапій (Бадрі) Лонгізолович Цурцумія
4	Хрестовоздвиженський храм	Лиман, мдн. Леніна, 54		протоієрей Іоанн Штепула
5	Свято-Трифоновський храм	Слобожанське, вул. Ціолковського		протоієрей Микола Миколайович Ринчак
6	Свято-Георгіївський храм	Донець, вул. Руднєва, 11а		протоієрей Олексій Балашов
7	Свято-Миколаївський храм	Шелудьківка, вул. Леніна, 86		протоієрей Арсеній Кухаренко
8	Храм преподобного Серафима Саровського	Геніївка, вул. Леніна, 69		протоієрей Олег Власюк
9	Свято-Вознесенський храм	Скрипаї, вул. Товстокорого, 57		ієрей Олександр Оніщенко
10	Іоано-Богословський храм	Велика Гомільша, вул. Набережна, 14		ієрей Герман Риндін
11	Храм Різдва Христова	Борова, вул. Перемоги, 13		ієрей Леонід Картавцев
12	Свято-Успенський храм	Соколове, вул. Радянська, 7		протоієрей Михайло Шульга		uspenie-sokolovo.church.ua
13	Свято-Успенський храм	Бірки, вул. Леніна, 2		ієрей Сергій Валентинович Стешенко
14	Храм Нерукотворного Образу Христа Спасителя	Первомайське, вул. Каштанова		протоієрей Леонід Петрович Побігайленко
15	Храм Різдва Пресвятої Богородиці	Костянтівка, вул. Донця-Захаржевського, 35		протоієрей Сергій Пронніков
16	Храм святого Димитрія Солунського	Чемужівка, вул. Вишнева, 18		протоієрей Антоній Старцев

Колишні приходи благочиння

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Архангело-Михайлівський храм	Таранівка, вул. Садова, 10а		протоієрей Дмитро Шостенко		Приєдналась до ПЦУ

Монастирі

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Борисо-Глібський монастир	Водяне		Ігуменя Ангеліна (Нечаєва)		borisogleb-mon.church.ua

Джерела

• Плигун О. Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир. 2007.-64 с.
• Парамонов А. Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9
• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Саяний М. І. Зміївщина-Слобожанщини перлина — Харків: вид. «Кроссроуд», 2009. —288 с. ISBN 978-966-8759-66-6
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
• Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния,(репринтное издаине). Под ред. проф. В.И. Талиева. — Х. : Издательство САГА, 2007. — С. 326 - 346. — ISBN 978-966-2918-26-7.(рос.)

Посилання

• Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]