Боровиковський Олександр Львович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боровиковський.

Олекса́ндр Льво́вич Боровико́вський (*26 листопада, Полтава 1844 — †3 грудня 1905) — судовий діяч Російської імперії, спеціаліст з цивільного права і процесу, таємний радник, відомий також як український фольклорист. Закінчив Харківський університет.

Боровиковський Олександр Львович
Народився	14 (26) листопада 1844 або 14 листопада 1844(1844-11-14)[1]  Полтава, Російська імперія
Помер	20 листопада (3 грудня) 1905 (61 рік) або 20 листопада 1905(1905-11-20)[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, адвокат, поет, правник, перекладач, викладач університету, фольклорист
Галузь	право[2], цивільне право[2], кримінальне право[2], legal workd[2], поезія[2] і фольклористика[2]
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	російська[2]
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Батько	Боровиковський Левко Іванович[3]
Роботи у Вікіджерелах

Біографія

Син письменника та етнографа Левка Івановича Боровиковського. Родом з Полтавщини. Закінчив юридичний факультет Харківського Імператорського університету й був залишений при кафедрі історії російського права. З 1868 р. розпочав роботу в адвокатурі на посаді присяжного повіреного в Харкові, де познайомився з юристом Анатолієм Коні. Після призначення А. Коні прокурором Санкт-Петербурзького окружного суду перейшов разом з ним на посаду товаришем прокурора. В 1874 р. повернувся в адвокатуру, тепер вже в Санкт-Петербурзі. 1887—94 — приват-доцент Новоросійського університету в Одесі. З 1894 р. повторно переведений в Санкт-Петербург на посаду помічника статс-секретаря Державної ради. В 1895 р. призначений обер-прокурором громадянського касаційного департаменту Сенату, а в 1899 р. — його сенатором.

Головні твори Боровиковського: «Закони цивільні…» (12-е вид., 1909); «Звіт судді» (в 3 т., 1891—94), в якому розглядаються й теоретичні питання цивільного права і процесу.

Як фольклорист Боровиковський в праці «Жіноча доля за малоросійськими піснями» (1867) показав тяжке становище жінки-селянки. Боровиковський — автор поезій російською мовою.