Бортко Володимир Володимирович (молодший)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бортко Володимир Володимирович.

Володи́мир Володи́мирович Бортко́ (нар. 7 травня 1946(19460507), Москва, РРФСР) — радянський, російський кіномитець та політичний діяч, пропагандист, путініст, українофоб. Кінорежисер, сценарист та продюсер українського походження. Заслужений діяч мистецтв Росії (1994). Народний артист Російської Федерації (2000). Народний артист України (2003; позбавлений звання в 2023 році, через підтримку російського вторгнення до України). Депутат Державної Думи РФ VI скликання від КПРФ.

Бортко Володимир Володимирович
рос. Владимир Владимирович Бортко
Дата народження	7 травня 1946(1946-05-07)[1][2][3] (79 років)
Місце народження	Москва, СРСР[4][5]
Громадянство	Росія[6]
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1974)
Вчителі	Чубасов Вадим Львович і Єфименко Родіон Родіонович
Професія	кінорежисер, сценарист, політик, телепродюсер, телережисер, кіноактор, виробник, театральний режисер, кінопродюсер
Членство	Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VII скликання, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd і Ізборський клуб[7]
Нагороди	ТЕФІ відзнака «За заслуги перед Санкт-Петербургом»d
IMDb	ID 0097541
Бортко Володимир Володимирович у Вікісховищі

Занесений до переліку осіб, що загрожуть нацбезпеці Україні^[8]. Фігурант бази центру «Миротворець»^[9]. В Україні заборонено публічне виконання аудіовізуальних творів за участю Володимира Бортка^[10].

Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму» ^[11].

Життєпис

Його батьки мали українське походження. Батько — театральний режисер Володимир Бортко, мати — акторка Марина Захаренко. Виховувався (з 18-річного віку) в родині українського драматурга Олександра Корнійчука, який був його вітчимом.

У 1974 закінчив кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого (майстерня Родіона Єфименка і Вадима Чубасова, 1969—1974) за спеціальністю «Режисура кіно та телебачення».

Працював асистентом режисера та режисером-постановником на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Із 1980 — режисер-постановник кіностудії «Ленфільм». Член КПРФ.

Із 2011 — депутат Державної думи Росії.

Громадська діяльність

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.^[12]

«Со внутренней политикой Владимира Владимировича я не согласен. Однако с внешней — согласен на 154 процента. В том числе и с его действиями по отношению к Украине и Крыму. Именно поэтому я и подписал письмо.»^[13]

11 грудня 2015 року розпочато збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити В. В. Бортка почесного звання «Народний артист України»^[14].

2022 року схвалив визнання В. В. Путіним незалежності ДНР та ЛНР:

«Я отнёсся к этому не просто положительно, а чрезвычайно положительно… В моём понимании украинское государство существует, но украинского народа нет — это русский народ»^[15].

Політична діяльність

Депутат Державної Думи РФ від КПРФ.

Під час обговорення Держдумою законопроєкту Дмитра Гудкова про скасування «строку давності» для розгляду апеляцій у справах про фальшиві дисертації, за котрим, як визнають багато аналітиків, успішно ховаються тисячі дисертаційних брехунів і шахраїв, які купили собі вчені ступені, депутат Володимир Бортко сказав:

Що буде, якщо ми ухвалимо цей закон? Не будемо приховувати, що людина грішна, і з його ухваленням буде завдано удару по керівництву нашої країни. Чи варто його ухвалювати зараз?^[16]

Таким чином, він визнав, що «керівництво країни» (Росії) — брехуни, аферисти й злодії. Але у зв'язку з важким міжнародним становищем пропонував їх пожаліти. «Бо як же це ми піднімемо руку на святе: на право влади брехати й красти» — саркастично прокоментував депутатську пропозицію Бортка російський журналіст і політичний оглядач Сергій Пархоменко^[17]. Після цього законопроєкт щодо скасування «строку давності» для плагіатів Держдума відхилила.

Санкції зі сторони України

22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента^[18][19].

Режисерські роботи

• 1975 — Канал
• 1978 — Комісія з розслідування
• 1980 — Мій тато — ідеаліст
• 1984 — Без сім'ї
• 1984 — Блондинка за рогом
• 1986 — Голос (у співавт.; кіноальманах «Винятки без правил»)
• 1987 — Одного разу збрехавши…
• 1988 — Собаче серце
• 1991 — Афганський злам
• 1992 — Щасти вам, панове!
• 1996 — Вулиці розбитих ліхтарів (ТВ) Під псевдонімом Ян Худокормов
• 1998 — Цирк згорів, і клоуни розбіглися
• 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон (Серіал)
• 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 2. Адвокат (Серіал)
• 2003 — Ідіот (Серіал)
• 2005 — Майстер та Маргарита (серіал)
• 2009 — Тарас Бульба
• 2011 — Петро Перший. Заповіт
• 2017 — Про кохання

Див. також

• Бойкот російського кіно