Бразильський експедиційний корпус

Бразильський експедиційний корпус (порт. Força Expedicionária Brasileira, скорочено FEB) — військове формування бразильських експедиційних військ, створене для участі в бойових діях на Средиземноморському театрі Другої світової війни. Відрядивши свої війська до Європи, Бразилія стала єдиною країною Латинської Америки, що взяла безпосередню участь у бойових діях Другої світової війни.

Бразильський експедиційний корпус порт. Força Expedicionária Brasileira (FEB)
Нашивка FEB
На службі	1943–1945
Країна	Бразилія
Вид	Четвертий корпус п'ятої армії США
Тип	Експедиційні війська
Чисельність	1 дивізія та 1 авіаційне угрупування (25 334 чол.)
Війни/битви	Друга світова війна Італійська кампанія
Командування
Визначні командувачі	Маскареньяс ді Морайс
Медіафайли на Вікісховищі

Корпус мав прізвисько «Змії-курці» (порт. Cobras Fumantes)^[⇨].

Передісторія

Докладніше: Бразилія у Другій світовій війні

Одразу після початку Другої світової війни Бразилія оголосила про свій нейтралітет^[1]. Ситуація почала змінюватись після вступу до війни Сполучених Штатів на боці союзників. Економічні зв'язки Бразилії та США були міцними, й тому 26 вересня 1940 року уряд Жетулью Варгаса зробив заяву про те, що в разі агресії Німеччини Бразилія пристане на бік Америки.

У січні 1942 року Бразилія розірвала дипломатичні відносини з країнами нацистського блоку та припинила всі торгові зв'язки з ними. Після цього німці почали топити бразильські судна й відрядили до берегів Бразилії десять підводних човнів^[2]. У серпні 1942, після торпедування німецькими човнами бразильських цивільних суден, у багатьох містах країни відбулись антифашистські мітинги й демонстрації^[3]. 22 серпня Бразилія оголосила країнам Осі війну.

Створення корпусу

28 січня 1943 року в бразильському місті Натал відбулась зустріч між президентами США та Бразилії Франкліном Рузвельтом і Жетулью Варгасом. Під час зустрічі Варгас запропонував задіяти бразильську армію у бойових діях в Європі. За задумом уряду Бразилії, який плекав ідею перерозподілу колоній на свою користь, більш дієва участь у війні згодом дозволить більш дієво брати участь у влаштуванні повоєнного ладу. Окрім того, Варгас розраховував на допомогу США у проведенні індустріалізації. Рузвельт підтримав ініціативу Бразилії.

Первинно бразильські військовики передбачали формування у складі експедиційного корпусу трьох-чотирьох дивізій (близько 100 тисяч чоловік). Однак пізніше вони стикнулись із труднощами з мобілізацією, озброєнням і транспортуванням та зрештою зупинились тільки на одній піхотній дивізії (25 тисяч чоловік)^[2]. Окрім того, до складу корпусу увійшла одне авіаційне угрупування. В червні 1944 почалась відправка бразильських військ на фронт.

Прибуття на фронт

Військовослужбовці Бразильського експедиційного корпусу в Італії

Перший загін Бразильського експедиційного корпусу (5800 чоловік) прибув до Неаполя 30 червня 1944 року. Загальна чисельність корпусу до травня 1945 року сягнула 25334 чоловік^[4].

Бразильці частково компенсували американські та французькі війська, які у червні були виведені з Італії для участі в операції «Драгун» на півдні Франції^[5].

Бойові дії

Бразильська дивізія увійшла до складу четвертого корпусу п'ятої армії США та воювала на італійському фронті з вересня 1944 й до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року^[1]. Бразильці брали участь у прориві Готської лінії та Північно-Італійській операції.

2 травня 1945 року Бразильському експедиційному корпусу вдалось розгромити німецько-італійську армію в Лігурії та звільнити місто Турин^[4][6].

Наслідки

За період участі у бойових діях бразильці взяли у полон 20573 німців. Втрати самого корпусу склали убитими 457, пораненими — 2722 чоловіки^[4].

Пізніше, багато з офіцерів, хто повернувся з переможної кампанії в Італії, взяли активну участь у військовому перевороті під керівництвом Еуріку Дутри, в результаті якого було ліквідовано режим Варгаса^[4].

Прізвисько

Через початкове небажання бразильського режиму глибше долучитися до війни на початку 1943 року поширилась приказка «Скоріше змія запалить люльку, ніж БЕК піде на фронт битися»^[7], а вислів «коли змія закурить» було синонімом українського «коли рак на горі свисне»^[8]. Бійці формування пізніше називали себе «Змії-курці» (порт. Cobras Fumantes; також «Змії, що курять») і носили нарукавну емблему, яка зображує змію, що курить люльку^[8][9][10]. Після війни значення вислову стало протилежним.