Бранко Дамлянович

Бранко Дамлянович (серб. Бранко Дамљановић; нар. 17 червня 1961, Новий Сад) – сербський шахіст, гросмейстер від 1989 року.

Бранко Дамлянович
2011 рік 2011 рік
Оригінал імені	серб. Бранко Дамљановић
Країна	Югославія  Сербія та Чорногорія  Сербія
Народження	17 червня 1961(1961-06-17) (64 роки) Новий Сад
Титул	Міжнародний майстер (1982), Гросмейстер (1989)
Рейтинг ФІДЕ	2521 (квітень 2018)
Піковий рейтинг	2625 (липень 2006)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

1979 року виборов титул чемпіона Югославії серед юніорів, завдяки чому взяв участь у чемпіонаті Європи серед юніорів у Гронінгені (на рубежі 1979 і 1980 років), де посів 8-ме місце. З кінця 1980-х років належав до числа провідних югославських, а потім - сербських шахістів. Двічі переміг у чемпіонатах Югославії (1991, 2001)^[1], а в 1989 і 1990 поділив 1-ше місце, обидва догравання за золоту медаль програвши Зденко Кожулу. 1990 року кваліфікувався на міжзональний турнір (відбіркового циклу чемпіонату світу) в Манілі, посівши в ньому високе 13-те місце серед 64 гравців (турнір відбувся за швейцарською системою)^[2]. 2006 року поділив 1-ше місце на чемпіонаті Сербії та Чорногорії, а в 2007 році повторив це досягнення на чемпіонаті Сербії.

Неодноразово брав участь у міжнародних турнірах, досягнувши успіхів, зокрема, в таких містах, як:

• Грац (1987,посів 1-ше місце),
• Зениця (1989, поділив 2-ге місце позаду Петара Поповича),
• Неа-Макрі (1990, зональний турнір, посів 1-ше місце),
• Сан-Себастьян (1991, поділив 1-місце разом із, зокрема, Зурабом Азмайпарашвілі, Жужею Полгар і Джонні Гектором),
• Белград – двічі (1992, поділив 1-місце разом з Сергієм Шиповим і 2000, посів 1-ше місце),
• Ла-Корунья (1996, поділив 1-ше місце разом із, зокрема, Левом Псахісом і Георгієм Георгадзе),
• Віла-Реал-де-Санту-Антоніу (1998, поділив 1-ше місце разом Даніелем Кампорою),
• Валево (2000, посів 2-ге місце позаду Мирослава Марковича),
• Манча-Реаль (2000, посів 2-ге місце позаду Карена Мовсесяна),
• Лорка – двічі (2001, поділив 2-ге місце позаду Олександра Рустемова 2008, поділив 1-місце разом з Сергієм Федорчуком, Алексою Стриковичем і Олександром Рустемовим),
• Струга (2002, посів 1-ше місце),
• Бар – тричі (посів 1-ше місце 2003 року і поділив 1-ше місце в 2004 та 2005 роках),
• Андорра-ла-Велья – двічі (поділив 1-ше місце в 2004 та 2005 роках),
• Іхало (2005, поділив 1-місце разом з Міодрагом Савичем),
• Санта-Крус-де-ла-Пальма (2005, поділив 2-ге місце позаду Каміля Мітоня),
• Фраскаті (2006, посів 1-ше місце),
• Ла Массана (2007, поділив 1-місце разом з Максимом Родштейном і Сальвадором Габріелем Дель Ріо Анхелісом),
• Гранада (2007, посів 1-ше місце).

Неодноразово представляв Югославію, Сербію і Чорногорію і Сербію на командних змаганнях, зокрема:

• шість разів на шахових олімпіадах (1990, 1994, 1996, 1998, 2000, 2004)^[3],
• на командному чемпіонаті світу (1989); дворазовий призер: в командному заліку – срібний (1989) і в особистому заліку – золотий (1989 – на 6-й шахівниці)^[4],
• вісім разів на командних чемпіонатах Європи (1992, 1999, 2001, 2003, 2005, 2007, 2011, 2013); призер: в особистому заліку – срібний (2013 – на 2-й шахівниці)^[5],
• тричі на BŁĄD; багаторазовий призер, зокрема в командному заліку – золотий (1991), срібний (1984) і бронзовий (1987)^[6].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2006 року, досягнувши 2625 очок займав тоді 87-ме місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед шахістів Сербії і Чорногорії^[7].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[8]