Бруно Джордано

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джордано.

Не плутати з Джордано Бруно.

Бруно Джордано (італ. Bruno Giordano, нар. 13 серпня 1956, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Бруно Джордано
Бруно Джордано
Особисті дані
Народження	13 серпня 1956(1956-08-13) (68 років)
	Рим, Італія
Зріст	175 см
Вага	68 кг
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1969-1975	«Лаціо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1975–1985 «Лаціо» 203 (86) 1985–1988 «Наполі» 78 (23) 1988–1989 «Асколі» 26 (10) 1989–1990 «Болонья» 33 (7) 1990–1992 «Асколі» 37 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1983 Італія U-21 13 (5) 1979 Італія (ол.) 2 (3) 1978–1985 Італія 13 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1993–1994 «Монтеротондо» 1995–1996 «Фано» 1996–1997 «Кротоне» 1997 «Фрозіноне» 1999 «Анкона» 1999–2000 «Ночеріна» 2000 «Лекко» 2002 «Тіволі» 2002–2003 «Л'Аквіла» 2003–2005 «Реджяна» 2006 «Катандзаро» 2006–2007 «Мессіна» 2009 «Піза» 2011 «Тернана» 2013–2014 «Асколі» 2015–2016 «Татабанья»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Лаціо» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Джордано був результатившим нападником з хорошою технікою і дриблінгом, а також володів точним і потужним ударом з обох ніг, через що вважався спадкоємцем Джорджо Кінальї^[1][2].

Клубна кар'єра

Народився 13 серпня 1956 року в престижному райні Риму Трастевере. У 13 років хлопця помітив колишній гравець та тренер «Лаціо» Енріке Фламіні, який на той час керував молодіжною командою і запросив Бруно до себе.

5 жовтня 1975 року Джордано дебютував за першу команду в Серії А під керівництвом Джуліо Корсіні в зустрічі проти «Сампдорії». В наступному році Томмазо Маестреллі, що повернувся назад на посаду тренера «орлів», дав Джордано номер 9, який був раніше у лідера клубу Джорджо Кінальї, який переїхав в «Нью-Йорк Космос». Незабаром Бруно показав себе одним з найефективніших італійських форвардів, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату Італії сезону 1978/79, забивши 19 голів^[1][2].

У 1980 році Джордано разом з одноклубниками Массімо Каччіаторі, Джузеппе Вілсоном та Ліонелло Манфредонією потрапив у корупційний скандал в італійському футболі, що вибухнув 23 березня. Скандал призвів до того, що «Лаціо» було відправлено в Серію Б, а Джордано був дискваліфікований на 3 роки і 6 місяців (як і Манфредонія). Проте на поле футболісти змогли вийти раніше через амністію, яку провела федерація після перемоги її збірної на чемпіонаті світу 1982 року. У першому ж сезоні після дискваліфікації (1982/83) Бруно став найкращим бомбардиром Серії Б, забивши 18 голів і допоміг своїй команді повернутись в еліту, що їй протягом двох сезонів без Джордано не вдавалось.

У сезоні 1984/85 «Лаціо» вилетіло назад в Серію B (поділивши останнє місце разом з «Кремонезе»), після чого перейшов у «Наполі» за суму в понад 5 млрд лір^[1][2]. За десять років виступів за «б'якочелесті» Джордано забив 108 голів, ставав кращим бомбардиром в Серії А 1978/79 і Серії Б 1982/83 роках, ставши четвертим бомбардиром всіх часів за кількістю голів за «Лаціо».

У Неаполі Джордано став виступати поряд з легендарними Дієго Марадоною і Карекою, сформувавши знамениту лінію "Ма-Gi-Ca". Вона зіграла важливу роль в першій історичній перемозі «Наполі» в чемпіонаті Італії 1987 року. Джордано також допоміг клубу виграти того сезону Кубок Італії (що в поєднанні вдалося небагатьом командам в історії італійського футболу) і став найкращим бомбардиром турніру з 10 голами.

1988 року Джордано залишив неаполітанську команду, продовжуючи свою кар'єру в «Асколі», у складі якого забив свій сотий гол у вищому дивізіоні Італії, після чого один сезон провів у «Болоньї» і знову повернувся до «Асколі», де і завершив професійну ігрову кар'єру у 1992 році.

Виступи за збірні

Протягом 1976—1983 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 13 офіційних матчах, забив 5 голів.

1979 року захищав кольори олімпійської збірної Італії. У складі цієї команди провів 2 матчі, забив 3 голи.

21 грудня 1978 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Іспанії (1:0), вийшовши на заміну Франческо Граціані. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 13 матчів, забивши один гол у ворота збірної Греції^[3].

Кар'єра тренера

Через рік після завершення кар'єри гравця, у 1993 році Джордано став головним тренером у клубу Серії D «Монтеротондо», після чого керував низкою нижчолігових італійських клубів.

Бруно Джордано у 2015 році на матчі ветеранів.

Влітку 2006 року Джордано був призначений новим головним тренером «Мессіни», яка за підсумками попереднього сезону вилетіла в Серію Б. Однак, після чергового корупційного скандалу «Мессіна» зберегла прописку в Серії А і Джордано вперше отримав шанс тренувати команду в елітному дивізіоні. Проте вже 30 січня 2007 року після серії невдалих результатів Джордано був звільнений, але 2 квітня знову відновлений на посаді. У своєму другому перебуванні в «Мессіні» Джордано програв всі свої чотири матчі перед тим, як знову був звільнений 23 квітня, через 21 день після свого повторного призначення.

У квітні 2009 року Джордано був призначений тренером клубу Серії Б «Пізи» з контрактом до кінця чемпіонату^[4]. За підсумками сезону команда вилетіла в нижчу лігу, зайнявши двадцяте місце, хоча на момент приходу Бруно команда мала перевагу в шість очок від зони вильоту.

7 лютого 2011 року Джордано став тренером «Тернани»^[5], проте того ж сезону вилетів з командою до четвертого дивізіону, після чого 29 червня покинув клуб^[6].

28 жовтня 2013 року Бруно став наставником «Асколі», але вже 20 лютого 2014 року через розбіжності з новими керівниками був відправлений у відставку^[7].

Після того, як Джордано залишався без команди близько року, в вересні 2015 року італійський спеціаліст вирішив отримати свій перший закордонний досвід, підписавши контракт з угорським клубом «Татабанья» з третього місцевого дивізіону, проте і тут Джордано надовго не затримався і був звільнений у квітні наступного року.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1975–76	«Лаціо»	A	14	5	КІ	9	1	КУ	4	1	-	-	-	27	7
1976–77		A	26	10	КІ	4	3	-	-	-	-	-	-	30	13
1977–78		A	29	12	КІ	3	3	КУ	4	3	-	-	-	36	18
1978–79		A	30	19	КІ	6	2	-	-	-	-	-	-	36	21
1979–80		A	23	9	КІ	6	3	-	-	-	-	-	-	29	12
1980–81		B	-	-	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1981–82		B	-	-	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1982–83		B	38	18	КІ	5	3	-	-	-	-	-	-	43	21
1983–84		A	18	8	КІ	5	0	-	-	-	-	-	-	23	8
1984–85		A	25	5	КІ	5	3	-	-	-	-	-	-	30	8
Усього за «Лаціо»			203	86		43	18		8	4				254	108
1985–86	«Наполі»	A	25	10	КІ	5	1	-	-	-	-	-	-	30	11
1986–87		A	26	5	КІ	13	10	КУ	2	0	-	-	-	41	15
1987–88		A	27	8	КІ	1+	3	КЧ	2	0	-	-	-	29+	11
Усього за «Наполі»			78	23		19+	14		4	0				101+	37
1988–89	«Асколі»	A	26	10	КІ	1	2	-	-	-	-	-	-	27	12
1989–90	«Болонья»	A	33	7	КІ	2+	2	-	-	-	-	-	-	35+	9
1990–91	«Асколі»	B	20	1	КІ	?	0	-	-	-	-	-	-	20+	1
1991–92		A	17	2	КІ	2	2	-	-	-	-	-	-	19	4
Усього за «Асколі»			63	13		3+	4							66+	17
Усього за кар'єру			377	129		67+	38		12	4				456+	171

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Італії (1):

«Наполі»: 1986–1987

• Володар Кубка Італії (1):

«Наполі»: 1986–1987

Особисті

• Кращий бомбардир Серії A (1):

1978–1979 (19)

• Кращий бомбардир Серії B (1):

1982–1983 (18)

• Кращий бомбардир Кубка Італії (1):

1986–1987 (10 голів)