Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Бруно Кверфуртський
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Бру́но Кве́рфуртський (нім. Bruno von Querfurt, 974,[2] Кверфурт, Саксонія-Ангальт — 14 лютого або 9 березня 1009,[2] на кордоні Пруссії й Київської Русі) — святий-мученик, місійний єпископ, апостол Пруссії та Померанії[3], граф, капелан у Священній Римській імперії[2]. Монашеське ім'я — Боніфацій.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Бруно народився в заможній родині графів Кверфуртських (Тюрингія)[2]. Навчався в знаменитій магдебурзькій школі, що була заснована архієпископом Адальбертом Магдебурзьким, після завершення навчання залишився служити в місті Магдебурзі.
У 996–997 рр. супроводжував Оттона III в Рим, захопився аскетизмом, постригся у монахи.
У 998–1002 рр. жив у бенедиктинському монастирі св. Олексія на пагорбі Авентин, потім, під керівництвом абата Ромуальда в монастирі біля Равенни.
У 1004 р. Бруно висвячено в архієпископи. А оскільки він захоплювався місіонерською діяльністю, Папа Римський Сильвестр II зробив його архієпископом для язичників (лат. archiepiscopus gentium, тобто місіонером, що не мав визначеного диоцезу).
У 1004 р. Бруно спробував у Мерзебурзі спонукати Генріха II до хрестового походу проти пруссів, очолював місії до пруссів[2]. Проповідував в Угорщині, очолював місію серед «чорних угрів» Трансільванії[2], що залишались язичниками).
У 1007 р. Бруно Кверфуртський відвідав Київську Русь, зустрівся з Володимиром Святославичем і з його участю охрестив частину печенігів[2], висвятив для них єпископа (вочевидь, за допомогою руських ієрархів). Доля цієї єпархії невідома, мабуть, вона була недовготривалою.
У 1008 р. Бруно прибув до Польщі, звідти відправив міссал до Швеції. Написані в Польщі послання Бруно королеві Німеччини відносяться до поодиноких згадок сучасників про князя Володимира Святославича[2] і князя Польщі Болеслава I Хороброго.
Восени 1008 р. чи зимою 1008–1009 рр. Бруно з 18 супутниками відбув проповідувати серед пруссів, де спочатку йому вдалось хрестити місцевого короля Нетимера і декого із його свити. Проте невдовзі після цього 14 лютого 1009 р. Бруно відрубали голову, а 17 із 18 його супутників повісили за наказом одного із васалів Нетимера; згідно з Магдебурзькими хроніками (бл. 1170 р.) та іншими джерелами, це відбулось на місці сполучення кордонів Пруссії, Київської Русі та Литовського князівства[2].
Remove ads
Наукова робота
Бруно Кверфуртський вивчив факти вбивства святого Адальберта Празького, котрий загинув, як і сам Бруно, від рук прусів у 997 році, а також — про п'ять його духовних братів з монастиря, які загинули в 1001 р., і оповів про ці події у творі «Житіє п'яти братів» і «Муки святого Адальберта»; він автор «Житія святого Адальберта-Войтеха єпископа Празького» та послання до німецького короля Генріха II (де надав опис свого перебування при дворі Великого князя Київського Володимира Святославича та християнську місію серед печенігів)[2]. Іншим відомим біографом Адальберта і його сучасником був монах-бенедиктинець Іоанн Канапаріус.
Remove ads
Церковне значення
Бруно канонізували близько 1025 року, а 15 жовтня в Католицькій церкві є днем пам'яті цього святого.
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads