Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея
Remove ads

Будинок генерального судді Василя Кочубея — музей Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в місті Батурин Ніжинского району Чернігівської області.

Коротка інформація Зовнішні відеофайли ...
Коротка інформація Зовнішні аудіофайли ...
Будинок генерального судді В.Кочубея
Thumb
51°20′11″ пн. ш. 32°52′41″ сх. д.
Типбудинок-музей і пам'ятка архітектури національного значення України 
ПрисвяченоКочубей Василь Леонтійович 
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України, пам'ятка історії місцевого значення України і пам'ятка археології місцевого значення України 
Частина відНаціональний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» 
Країна Україна 
РозташуванняБатурин
Адресавул. Гетьманська, 74
Стильукраїнське бароко 
Засновано2006 
Відкритощодня
Закритоупродовж листопада—березня — у понеділок
Режим роботи9:00 — 18:00 (каса до 17:30)
Вартість(станом на січень 2023 року)
Дорослі: 20 грн.
Пільгові категорії: 10 грн.
Екскурсія:
для дорослих - від 200 грн. з групи
для учнів та студентів - від 100 грн. з групи
КураторНаціональний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"
Сайтbaturin-capital.gov.ua
Thumb
Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея (Україна)
Thumb

 Будинок-музей Генерального судді Василя Кочубея у Вікісховищі 

Знаходиться в пам'ятці історії та архітектури національного значення — в Будинку Генерального суду Лівобережної України (будинок В. Кочубея) кінця XVII ст.[1]

Remove ads

Архітектура

Thumb
Будинок Генерального суду (будинок В. Кочубея).
Thumb
"Лазуревая печь" у будинку В. Кочубея.

Будівлю зведено в другій половині XVII століття в стилі українського (козацького) бароко.

До нашого часу вона дійшла в дещо перебудованому вигляді.

Функціональна типологія об'єкта — адміністративно-житлова будівля, резиденція генерального судді Василя Кочубея. Будинок цегляний. В основі плану лежить прямокутник з ризалітними виступами на східному та західному фасадах (прибудовані у другій половині ХІХ ст.) розміром 22,6 м ×10,8 м. Будівельний об'єм ~ 1300 м², корисна площа ~ 221 м², площа забудови — 242 м².

Будинок одноповерховий з підвалом. Об'єм первісної споруди з підземним поверхом (підвалом) та надземною частиною, які збереглися до нашого часу, є визначним прикладом українського зодчества другої половини XVII століття.[2]

Будівель такого типу в Україні майже не збереглося.

Remove ads

Історія музею

В 1925 р., з ініціативи Товариства бджолярів ім. П. І. Прокоповича в будинку відкрито музей імені П. І. Прокоповича, який розкривав сторінки життя та діяльності цього видатного бджоляра. Але з початком суцільної колективізації, в 1932 р. музей закрили, його експонати передали в Конотопський краєзнавчий музей, де вони знаходяться до сьогодні.

В 1973—1975 рр. тривала реставрація споруди.

В 1975 р. в будинку відкрито історико-краєзнавчий музей. Його першу експозицію було присвячено бджоляреві Петру Прокоповичу, з нагоди 200-ліття від дня його народження.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 14 червня 1993 р., на базі Батуринського історико-краєзнавчого музею в 1994 р. було створено Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».

Масштабна реставрація будинку Кочубея пройшла в 2003—2005 рр.

З 2006 р. у будинку діє музей заповідника «Гетьманська столиця».

Remove ads

Музейна експозиція

Історію Будинку висвітлено в його чотирьох залах та підвальному приміщенні.

Експозицію відкриває зала, яка знайомить з історією будівництва, реставрації та використання будинку. Тему розкрито оригінальними предметами з будинку — замками та ключами XVII—XVIII ст.

Глибоко розкрито історію родини Кочубеїв завдяки родовому дереву Кочубеїв, родинним портретам. Окрему вітрину присвячено авторові славнозвісного козацького Літопису Самійлові Величку.

Темі кохання Мотрі Кочубей та гетьмана Івана Мазепи присвячено окрему залу, центральне місце в якій займають листи гетьмана І. Мазепи до Мотрони. Окрасою залу є ікона «Богоматір», подарована 1704 року гетьманом Іваном Мазепою церкві міста Жовква. В експозиції представлено і погляд нащадків — гравюри Василя Лопати, Сергія Якутовича.

Четверта експозиційна зала знайомить з історією родини останнього власника садиби Кочубеїв — Василя Петровича Кочубея.

Унікальною частиною будівлі є підвал, який за декілька століть не зазнав перебудови. У підвальному приміщенні відтворено інтер'єр в'язниці, де представлено воскові фігури  судового канцеляриста та в'язня.

Галерея

Віртуальна екскурсія музеєм

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads