Будинок 1-ї чоловічої гімназії (Харків)

Будинок Першої чоловічої гімназії — історична будівля в Харкові, розташована на лівому березі річки Харків біля Харківського мосту. Своєю історією ділянка сягає початку XVIII століття, коли в межах оборонного периметра міста-фортеці була закладена приватна садиба.^[2][3]

Будинок 1-ї чоловічої гімназії
49°59′21″ пн. ш. 36°14′36″ сх. д.
Тип	культурна спадщина і будівля
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України і пам'ятка історії місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Харків[1]
Архітектурний стиль	класицизм
Матеріал	цегла
Засновано	1814
Адреса	проспект Героїв Харкова, 24
Будинок 1-ї чоловічої гімназії (Харків) (Україна)
Будинок 1-ї чоловічої гімназії у Вікісховищі

Історія

У другій половині XVIII століття Харків, що прагнув стати губернським центром, почав активно розвивати кам'яне будівництво. Будівля на Старо-Московській вулиці, 2, ймовірно, належала представнику військової, духовної чи адміністративної еліти. У 1783 році садиба з кам'яним двоповерховим будинком була придбана для потреб поштмейстерського правління. Власність відобразили на планах Харкова 1785 і 1787 років.

У 1814 році на цій ділянці, за проєктом архітектора Євгена Олексійовича Васильєва під керівництвом Людвіга Ватлета, були проведені роботи, які сучасні історики інтерпретують як перебудову або нове будівництво.

На початку 1840-х років будівлю придбала міська влада для розміщення Першої чоловічої гімназії відповідно до розпорядження міністра освіти Російської імперії Сергія Уварова. Реконструкцію здійснено за проєктом архітектора Миколи Ілліча Ашиткова. В оновлене приміщення гімназія переїхала 9 січня 1845 року, хоча будівельні роботи тривали ще три роки.

Будівля слугувала освітнім цілям понад сім десятиліть. Після революційних подій 1917—1918 років та радянських перетворень будівля втратила свого постійного користувача. У роки Другої світової війни вона зазнала пошкоджень, однак у 1944 році її передали Харківському індустріально-педагогічному технікуму. У 1955 році технікум розширив приміщення у бік двору. Нині будівля продовжує використовуватися в освітніх цілях.^[2][3]

Архітектура

Будівля має г-подібний план (90×50 м) із заокругленим кутом на розі біля Харківського мосту. Попри численні перебудови^[які?], вона зберігає риси класичного стилю кінця XVIII — початку XIX століття.

Фасади прикрашені міжвіконними пілястрами тосканського ордера, широким фризом, профільованим карнизом на модильйонах, великим замковим каменем вікон першого ярусу та сандриками другого. Головною архітектурною домінантою є шестиколонний портик тосканського ордера зі східчастим завершенням над антаблементом східного крила.^[2][3]

Заснування гімназії

Перші спроби створення середньої освіти в Харкові сягають кінця XVIII століття, коли було засновано Колегіум і Харківське казенне училище. У 1805 році, одночасно з відкриттям Харківського університету, училище отримало статус Слобідсько-Української гімназії.^[2][3]

Реформи та реорганізація

У 1836 році у рамках загальноросійської реформи освітніх закладів гімназії вивели з-під управління університетів і передали у відання держави. Харківська гімназія отримала статус Губернської гімназії, а навчання було переведено на російську мову.^[2][3]

Розвиток у XIX столітті

У XIX столітті через зростання кількості учнів гімназію було поділено: у 1841 році на її основі виникла Друга гімназія. Основна частина продовжила існувати як Перша Харківська чоловіча гімназія. З 1861 року вона закріпилася як одна з провідних середніх шкіл міста.^[2][3]