Симон Будний

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Будний.

Симон Будний (пол. Szymon Budny, біл. Сымон Будны; нар. бл. 1530(1530), Буди — пом. 13 січня 1593, Вішнево) — польський та білоруський письменник, філософ, діяч реформації у Великому князівстві Литовському, просвітник.

Симон Будний
Сымон Будны
Народився	січень 1530 або 1530[1]  Будне, Гоньондз (гміна), Монецький повіт, Підляське воєводство, Республіка Польща
Помер	13 січня 1593(1593-01-13)[2][1]  Вішнево, Ошмянський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльність	філософ
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	руська і польська[2]
Мова творів	польська, латина і білоруська
Magnum opus	Катехізис Симона Будногоd і Несвіжська Бібліяd
Конфесія	Социніани[3] і Польські брати[d]
Симон Будний у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Буди (Мазовія, Польща). В статті Станіслава Кота про нього (Польський біографічний словник, 1937 рік) вказано, що був поляком, «все життя провів у Литві».^[4] Навчався у Краківському університеті та Базельському університеті, прихильник кальвінізму (див. Протестантизм), потім антитринітаризму.

Вперше згаданий в документі 1558 року, коли «суперінтендант» кальвіністів Вільнюса Заціус призначив його катехитом кальвінського збору: мав тричі на тиждень, окрім свят, вести навчання, за що йому було призначено мито 10 злотих щокварталу та харчування в проповідника Курніцького.

Один із засновників кальвіністської друкарні у Несвіжі (нині місто Мінської області, Білорусь), видавець Катехизису, Біблії, Нового Завіту в перекладі на білоруську книжну та польську мови. У передмовах та коментарях з реформаційних позицій відзначав необхідність критичного ставлення до текстів Святого Письма та тлумачення його розмовними мовами. Автор публіцистичних творів, спрямованих проти догматів і деяких основ обрядів католицької та православної церков, вів релігійну полеміку з московським богословом Артемієм, єзуїтами, заперечував догмат про безсмертя душі, Трійцю, проповідував ідею самовладдя, яку розвивали українські богослови кінця 16 — початку 17 століть, віротерпимість, можливість морального удосконалення людини поза Церквою. Закликав розвивати власну культуру та власні традиції. У своїх політичних поглядах дотримувався ідеї справедливого для всіх станів суспільства. Твори Будного поширювалися на українських землях.

Помер у селі Вишнево (нині місто Мінської області, Білорусь).