Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Мінська область
область Білорусі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Мі́нська о́бласть (біл. Мі́нская во́бласць, рос. Минская область) — адміністративно-територіальна одиниця в центрі Білорусі. Адміністративний центр — місто Мінськ, що адміністративно не входить до області і є столицею республіки. Станом на 2019 рік населення області становило 1 471 240 осіб.
Remove ads
Географія
Мінська область межує з усіма іншими областями Білорусі і не має кордонів із сусідніми державами. Площа області становить 39,9 тис. км² (близько 20 % території країни). Максимальна протяжність з заходу на схід — 240 км, з півночі на південь — 315 км. Найвища точка — Дзержинська гора (345 м над рівнем моря).
 Вітебська область |
||
 Гродненська область |
 Могильовська область | |
 Берестейська область |
 Гомельська область |
В області 22 міста.
Найбільші річки:
Remove ads
Історія
З початку X століття територія сучасної Мінської області входила до складу Київської Русі. Згодом вона входила до складу Полоцького князівства, а після утворення Великого князівства Литовського увійшла в його склад. Після об'єднання Великого князівства Литовського і Королівства Польського, була частиною Речі Посполитої.
1793 року, у результаті другого розділу Речі Посполитої, територія області приєднана до Російської імперії і ввійшла до складу Мінської губернії. У ході розвалу Російської імперії й громадянської війни західна частина ввійшла до складу Польщі в 1921 році, а східна — до радянської Білорусі. Після пакту Молотова — Ріббентропа в 1939 році західна частина зайнята радянськими військами й входить до складу БРСР. Приєднана територія поділена між Мінською й Вілейською областями. 1944 року Вілейська область перейменована на Молодеченську. 1960 року Молодечненська область розформована і її південна частина стала північною частиною Мінської області.
Remove ads
Керівництво області
Голови Організаційного комітету
- Кулагін Михайло Васильович (квітень 1938 — липень 1938)
- Ковальов Панас Федорович (липень 1938 — січень 1939)
- Тьомкін Андрій Іванович (січень 1939 — січень 1940)
Голови облвиконкому
- Тьомкін Андрій Іванович (січень 1940 — січень 1941)
- Сіляєв Федір Пахомович (січень 1941 — 20 липня 1944)
- Мачульський Роман Наумович (20 липня 1944 — 1948)
- Паращенко Микита Іванович (1948 — вересень 1952)
- Абраменко Микола Порфирович (вересень 1952 — липень 1954)
- Сурганов Федір Онисимович (липень 1954 — жовтень 1955)
- Міцкевич Володимир Федорович (жовтень 1955 — квітень 1962)
- Тябут Дмитро Васильович (квітень 1962 — січень 1963)
- Раханов Андрій Єгорович (січень 1963 — грудень 1964) (сільський)
- Денисевич Анатолій Юліанович (січень 1963 — грудень 1964) (промисловий)
- Тябут Дмитро Васильович (грудень 1964 — 18 червня 1975)
- Сухий Микола Андрійович (18 червня 1975 — 1983)
- Лінг Сергій Степанович (1983 — 1986)
- Тишкевич Альфонс Ілліч (1986 — грудень 1994)
- Пєтух Петро Петрович (грудень 1994 — 2 грудня 1998)
- Домашкевич Микола Федорович (2 грудня 1998 — 7 червня 2007)
- Крупець Леонід Федорович (7 червня 2007 — 20 травня 2010)
- Батура Борис Васильович (20 травня 2010 — 8 листопада 2013)
- Шапіро Семен Борисович (14 листопада 2013 — 24 травня 2017)
- Ісаченко Анатолій Михайлович (4 липня 2017 — 3 грудня 2019)
- Турчин Олександр Генріхович (3 грудня 2019 — 10 березня 2025)
- Кушнаренко Олексій Іванович (з 31 березня 2025)
Голови обласної ради народних депутатів
- Малофеєв Анатолій Олександрович (квітень 1990 — грудень 1990)
1-ші секретарі обкому КП Білорусі
- Матвеєв Олександр Павлович (березень 1938 — березень 1941)
- Колишкін Олександр Іванович (березень 1941 — 1941)
- Козлов Василь Іванович (16 листопада 1942 — січень 1948)
- Бугаєв Євген Йосипович (січень 1948 — грудень 1948)
- Чернишов Василь Юхимович (грудень 1948 — червень 1950)
- Мазуров Кирило Трохимович (червень 1950 — серпень 1953)
- Лубенников Леонід Гнатович (серпень 1953 — жовтень 1955)
- Сурганов Федір Онисимович (жовтень 1955 — серпень 1956)
- Шауро Василь Филимонович (серпень 1956 — лютий 1960)
- Притицький Сергій Осипович (лютий 1960 — січень 1963)
- Тябут Дмитро Васильович (січень 1963 — грудень 1964) (сільський)
- Носиловський Антон Броніславович (січень 1963 — грудень 1964) (промисловий)
- Поляков Іван Євтійович (грудень 1964 — 1 березня 1977)
- Мікулич Володимир Андрійович (1 березня 1977 — 29 березня 1985)
- Малофеєв Анатолій Олександрович (29 березня 1985 — 5 грудня 1990)
- Бичок Анатолій Миколайович (5 грудня 1990 — 25 серпня 1991)
Remove ads
Населення
Узагальнити
Перспектива
Населення Мінської області становить 1,426 млн осіб (2018), густота населення — 36,5 осіб/км².
За даними перепису 2019 року, білоруси становили 88,55 % населення Мінської області, росіяни — 5,87 %, українці — 1,45 %, поляки — 1,07 %[1].
Мова
Рідна мова населення Мінської області за даними переписів населення[3][4][1]:
Українська мова є третьою за поширеністю рідною мовою в регіоні: за даними перепису 2009 року, її такою назвали 5 444 особи або 0,38 % населення Мінської області[4], за даними перепису 2019 року — 6 987 осіб або 0,47 % населення Мінської області[3].
Між переписами 2009 та 2019 років частка сільського населення Мінської область, що вважає білоруську мову рідною, скоротилася на 12,7 % (з 81,0 % до 68,3 %), тоді як частка тих, хто вважає такою російську — зросла на 12,7 % (з 16,1 % до 28,8 %). Частка міського населення Мінської області, що вважає білоруську мову рідною, скоротилася на 7,6 % (з 60,0 % до 52,4 %), тоді як частка тих, хто вважає такою російську — зросла на 7,6 % (з 36,6 % до 44,2 %)[5].
Мови домашнього спілкування населення Мінської області за даними переписів населення[3][4][1]:
Українська мова є третьою за поширеністю мовою домашнього спілкування в регіоні: за даними перепису 2019 року, її такою назвали 543 особи або 0,04 % населення Мінської області[3].
Між переписами 2009 та 2019 років частка сільського населення Мінської область, що вказало білоруську мовою домашнього спілкування, скоротилася на 11,0 % (з 59,9 % до 48,9 %), тоді як частка тих, хто вказав такою російську — зросла на 13,8 % (з 35,1 % до 48,9 %). Частка міського населення Мінської області, що вказало білоруську мовою домашнього спілкування, зросла на 6,0 % (з 21,9 % до 27,9 %), тоді як частка тих, хто вказав такою російську — скоротилася на 3,5 % (з 72,8 % до 69,3 %)[5].
Рідна мова населення адміністративно-територіальних одиниць Мінської області за даними переписів 2009[4] та 2019[1][2] років:
Мова домашнього спілкування населення адміністративно-територіальних одиниць Мінської області за даними переписів 2009[4] та 2019[1][2] років:
Згідно з офіційними даними, 69,7 % жителів Мінської області, які мали право голосу, взяли участь у голосуванні на референдумі 1995 року, з них 80,7 % підтримали надання російській мові рівного з білоруською статусу державної мови[6].
За даними Національного статистичного комітету Білорусі, у період з 2012/13 по 2018/19 навчальний рік у Мінській області частка учнів, які здобувають загальну середню освіту білоруською мовою, скоротилася з 28,9 % до 20,1 %, тоді як частка учнів, які здобувають загальну середню освіту російською мовою — зросла з 71,1 % до 79,9 %. Мінська область мала найвищий серед регіонів Білорусі відсоток школярів, що навчалися в школах і класах з білоруською мовою викладання[7].
Найбільші міста
Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads