Буркавцов Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Буркавцо́в (нар. 4 червня 1976(19760604), смт Томаровка, Яковлівський район Бєлгородська область, РРФСР — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України.

Володимир Володимирович Буркавцов
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	4 червня 1976(1976-06-04) Томаровка, Бєлгородська область, РРФСР
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (38 років) Луганськ (аеропорт), Україна (загинув у збитому терористами літаку)
Alma Mater	Київський інститут ВПС
Військова служба
Роки служби	1996—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Військово-транспортна авіація
Формування	25 БрТрА
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Володимир Буркавцов народився в селищі міського типу Томаровка Бєлгородської області РСФСР. Родина переїхала в Мелітополь на Запоріжжя, коли Володимир був школярем. Батько — військовий, командир батальйону, мати працювала в санчастині. Хлопець теж мріяв про військову службу. 1993 року закінчив мелітопольську середню школу № 20. Того ж року вступив до Київського інституту військово-повітряних сил у Василькові, який закінчив 1996 року.

З червня по жовтень 1996 служив на посаді старшого техніка комплексного тренажеру авіаційного полку літаків заправників; з жовтня по грудень 1996 — старшого техніка групи обслуговування (НПК) авіаційного полку (літаків заправників).

З грудня 1996 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
12.1996—09.2003 — старший технік обслуги обслуговування (авіаційного обладнання) військово-транспортного авіаційного полку.
09.2003—02.2008 — старший технік обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
02.2008—09.2009 — старший технік обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.

З вересня 2009 — бортовий авіаційний технік авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».

Із початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти, бортовий технік військово-транспортного літака Іл-76 МД.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ у Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 підбили російські терористи з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався в землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста^[4].

Залишились мати, дружина Іраіда та донька 1998 р. н.

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[5].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I ст. і II ст.^[6]

Вшанування пам'яті

13 лютого 2015 року в Мелітополі на фасаді будівлі ЗОШ № 20 (вулиця Сєрова, 62А) встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи гвардії старшого лейтенанта Володимира Буркавцова^[7].

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ^[8][9].

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.