Бєлковський Станіслав Олександрович

Станіслав Олександрович Бєлковський (нар. 7 лютого 1971, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політтехнолог та політичний радник, публіцист. За освітою програміст. Засновник і колишній директор російського Інституту національної стратегії (2004—2009) та Ради з національної стратегії (2002—2004).

Бєлковський Станіслав Олександрович
рос. Белковский Станислав Александрович
Народився	7 лютого 1971(1971-02-07) (54 роки)  Москва, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	політолог, політтехнолог, публіцист, письменник
Галузь	політологія
Alma mater	Moscow school number 1249d і Державний університет управлінняd (1992)
Знання мов	російська, німецька, українська і англійська
Заклад	Агентство політичних новинd і Дождь
IMDb	ID 7164070
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

В якості політичного консультанта співпрацював з кількома виданнями, в тому числі «Московский комсомолец», «Дождь», «Ехо Москви». Зараз розвиває власний YouTube-канал.

Біографія

Народився 7 лютого 1971 року в Москві. Своє національне походження від описує як російсько-українсько-польсько-єврейське^[1]. Закінчив факультет економічної кібернетики Московського інституту управління, після чого працював системним програмістом (системним адміністратором). Згодом почав займатись політичним консультуванням. Створив сайт «АПН.ру».

Володіє англійською, німецькою та українською мовами.

Кар'єра

Кінець 2001-го — початок 2002. На виборах губернатора російської Сахи-Якутії працював у штабі Валентина Колмогорова.

2003 — опублікував ряд доповідей: «Держава і олігархія», «Нова вертикаль влади».

2003 — написав доповіді «Самотність Путіна»^[2], «Самотність Путіна-2».

2004 — очолив організацію «Інститут національної стратегії», який об'єднав групу російських політологів. Деякий час був головним редактором інтернет-видання цього інституту — Агентства політичних новин.

2014 року попросив про отримання українського громадянства^[3].

Працював телеведучим на каналі Дождь^[4] і вів колонку на ресурсі Slon.ru^[5].

З жовтня 2017 року головний політичний консультант у штабі Ксенії Собчак у ході президентських виборів в Росії 2018 року^[6].

Перед президентськими виборами в Україні 2019 року, незважаючи на заборону на перетин кордону, поновив відвідування Києва, де контактував зі штабом Володимира Зеленського. За думкою деяких ЗМІ, є автором «Відповіді Путіну», що була опублікована на сторінці Зеленського в соціальній мережі Facebook 27 квітня 2019 року^[7].

У березні 2022 після початку повномасштабної російсько-української війни покинув Росію, перебравшись в Ізраїль. Причиною від'їзду назвав високі ризики для свободи та безпеки через власні погляди^[8].

13 вересня 2023 Міністерство юстиції РФ визнало його іноземним агентом^[9].

Висловлювання про Бєлковського

Російський політолог, доктор політичних наук Ігор Бунін^[ru] вважав, що Бєлковський «на своєму інтернет-ресурсі викладав не надто грамотні політологічні статті»^[10].

Борис Березовський характеризував Бєлковського так: «Він добре освічений. Він креативний, тобто креативний, коли справа йде про чорний піар … і при цьому він себе не переоцінює»^[11].

Оглядач «Нової Газети» Олександр Лосєв 2003 року вважав, що ціллю Інституту національної стратегії та Ради з національної стратегії, які свого часу очолював Бєлковський, є створення «політологічних структур і глобальних стратегій» з єдиною метою — «освоїти бюджет»^[12].

Роль у «справі ЮКОСа»

26 травня 2003 року Бєлковський опублікував доповідь під назвою «Держава та олігархія»^[12], яка, на думку деяких спостерігачів, і поклала початок «справі ЮКОСа»^[13]. На думку Андрія Піонтковського, цю доповідь замовив Бєлковському найближчий путінський радник Ігор Сєчін^[14].

Характеристика Путіна (2014)

Поведінку та психічний стан Путіна під час його керування агресією Росії проти України, Бєлковський разом із фахівцями Інституту судової психіатрії ім. Сербського розцінив як «гіпертоксичну шизофренію»^[15][16].

Сім'я

У 2005—2011 роках був одружений з українською журналісткою та політтехнологинею Олесею Яхно. У них є син Дмитро.

Книги

• Бізнес Володимира Путіна (2006, ISBN 5-9681-0103-2) (спільно з Володимиром Голишевим)
• Імперія Володимира Путіна (2007, ISBN 978-5-9265-0437-5)
• Покаяння (2010, ISBN 978-5-17-068000-9)
• Сутність режиму Путіна (2012, ISBN 978-5-4320-0065-1)

Статті, інтерв'ю

• Чому я прошу українського громадянства (19.03.2014) [Архівовано 25 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Публікації Бєлковського на АПН.ру [Архівовано 2 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Людина без біографії [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Пригоди росіян в Росії. Реальні та уявні
• Інтерв'ю. Чому Путін зовсім не хоче залишитися президентом
• Бєлковський на радіо «Ехо Москви» [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Бєлковський на «Російській службі новин»
• Інтерв'ю Бєлковського журналу «Партнер» (Німеччина)^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Інтерв'ю Бєлковського газеті «Російська думка» (Франція)
• Інтерв'ю Бєлковського для журналу «New Times» — (відео), 8 листопада 2007
• Бєлковський в програмі «Реальний час» радіостанції Finam Fm. [Архівовано 27 липня 2012 у Wayback Machine.] — 11 листопада 2010
• Всі інтерв'ю Станіслава Бєлковського на радіостанції «Фінам FM» [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]
• Статті С. Бєлковського в «МК»
• Бєлковський: Янукович дратує Кремль [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.]— 3 листопада 2010
• Станіслав Бєлковський — Сценарій розвитку Росії. Відео [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]