Бєлов Василь Іванович

Василь Іванович Бєлов (23 жовтня 1932(19321023), село Тимониха, тепер Харовського району Вологодської області, Російська Федерація — 4 грудня 2012, місто Вологда, Російська Федерація) — російський і радянський письменник «сільської прози», секретар правління Спілки письменників РРФСР, член Спілки письменників СРСР. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Бєлов Василь Іванович
Народився	23 жовтня 1932(1932-10-23)[1][2][…]  Q4457522?, Q4414745?, Харовський район, Вологодська область
Помер	4 грудня 2012(2012-12-04)[2][3][…] (80 років)  Вологда, Росія
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	поет, письменник, прозаїк-романіст, драматург, прозаїк
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	російська[4]
Членство	СП СРСР і ЦК КПРС
Жанр	роман, повість, оповідання, вірш[d] і притча
Партія	КПРС
Нагороди	Order of St. Macarius, Metropolitan of Moscowd
IMDb	ID 0069473
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлов.

Життєпис

Народився в селянській родині російської Півночі. Його батько Іван Федорович Бєлов загинув на війні, мати Анфіса Іванівна сама ростила дітей. Після семи років навчання у сільській школі з 1947 року працював у колгоспі села Тимонихи Харовського району Вологодської області.

З 1949 року навчався в школі фабрично-заводського навчання в місті Сокол Вологодської області, де здобув спеціальність слюсаря 5-го розряду. У 1949—1951 роках — столяр, моторист-дизеліст ліспромгоспу Грязовецького району Вологодської області. У 1951—1952 роках — електромонтер ремонтно-механічного заводу в місті Ярославлі.

З 1952 по 1955 рік — у Радянській армії, військову службу проходив у Ленінграді. У газеті Ленінградського військового округу опублікував перші вірші «На сторожі Батьківщини». Літературну діяльність розпочав як поет, але за порадою Олександра Яшина, якого вважав своїм учителем, почав писати прозу.

У 1955—1956 роках — столяр заводу імені Дзержинського в місті Молотові (Пермі).

Член КПРС з 1956 року.

З 1956 року — літературний працівник грязовецької районної газети Вологодської області.

З 1958 року — 1-й секретар Грязовецького районного комітету ВЛКСМ Вологодської області.

У 1964 році закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві.

З 1964 року перебував на літературно-творчій роботі, постійно жив у місті Вологді, не пориваючи зв'язок з «малою батьківщиною» — Тимонихою, в якій черпав матеріал для своєї творчості, починаючи з повісті «Село Бердяйка» та книги віршів «Село моє лісове» (обидві — 1961). Слідом за ними побачили світ книга оповідань «Спекотне літо» (1963) та «Річкові луги» (1964). Публікація повісті «Звична справа» (1966) принесла Бєлову широку популярність, утвердила за ним репутацію одного з родоначальників та лідерів «сільської прози». Ця репутація була зміцнена виходом «Теслярських оповідань» (1968), завдяки яким Бєлова зараховували до числа самобутніх вологодських авторів. Секретар правління Спілки письменників РРФСР. У 2005 році підписав антисемітський «Лист 5000».

Помер 4 грудня 2012 року після тривалої хвороби в місті Вологді.

Твори

• Село моє лісове (1961). Збірка віршів
• Спекотне літо (1963). Збірка оповідань
• Річкові луги (1964). Збірка оповідань
• Звична справа (1966). Повість
• Теслярські оповідання (1968). Повість
• Бухтини вологодські (1969).
• Переддень (1972—1987). Роман
• Кощей Безсмертний (1978). П'єса-казка
• Лад. Нариси про народну естетику ( 1982 ).
• Все попереду (1986). Роман
• Рік великого перелому (1989—1991). Роман
• Повсякденне життя російської Півночі (2000).

Нагороди і звання

• орден Леніна (16.11.1984)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (17.03.2003)
• орден Пошани (Російська Федерація) (17.11.2008)
• орден Преподобного Сергія Радонезького III ступеня (2003)
• орден Святителя Макарія, митрополита Московського (2012)
• медаль «За трудову відзнаку» (28.10.1967)
• медалі
• Державна премія СРСР (1981) — за твори останніх років з книги «Повісті та оповідання»
• Державна премія Російської Федерації (2003)
• Почесний громадянин міста Вологди (1997)