Бєлозьоров Олег Валентинович

Олег Валентинович Бєлозьоров — російський державний діяч. Генеральний директор — голова правління ВАТ «Російські залізниці» з 20 серпня 2015 року.

Бєлозьоров Олег Валентинович
Народився	26 вересня 1969(1969-09-26) (56 років)  Вентспілс, Латвійська РСР, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	економіст, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів
Науковий ступінь	кандидат економічних наук
Знання мов	російська
Посада	генеральний директор
Партія	Єдина Росія
Нагороди
IMDb	ID 16079494
Медіафайли у Вікісховищі

2017 року посада називалася президент ВАТ «РЖД»)^[1][2]. Перший заступник міністра транспорту Російської Федерації (2015); заступник міністра транспорту Російської Федерації (2009—2015); керівник Федерального дорожнього агентства (2004—2009). Кандидат економічних наук (2005)^[3], дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу (6 серпня 2011 року)^[4].

1 грудня 2015 року в Парижі на 87-й сесії Генеральної асамблеї МСЗ Бєлозьоров обраний главою Міжнародного союзу залізниць^[5][6].

У серпні 2018 року Бєлозьоров зайняв 9-е місце в рейтингу найвпливовіших росіян, складеному журналом Forbes, — випередивши мера Москви С. Собяніна, міністра фінансів А. Сілуанова, міністра закордонних справ С. Лаврова^[7].

Біографія

Шкільні і студентські роки

Олег Бєлозьоров народився 26 вересня 1969 року в Вентспілсі (Латвійська РСР) в родині лікарів міської поліклініки. Навчався в Вентспілській школі № 2. У шкільні роки серйозно захоплювався легкою атлетикою, віддаючи перевагу спринтерських дистанціях з бігу та стрибків у довжину. Закінчивши в 1986 році школу, вступати до вузу поїхав до Ленінграда^[8].

З дитячих років регулярно здійснював 4-годинні поїздки залізницею між Вентспілсом і Ригою (180 км), в студентські роки — на швидкому поїзді нічні переїзди між Санкт-Петербургом і Ригою; з цих пір має симпатію до залізниці^[9]. У молодості захоплювався подорожами, обійшов латвійські середньовічні замки. Рік служив в армії в Мурманській області, на кордоні з Норвегією, потім в спортроті^[10].

У 1992 році заочно закінчив Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів за спеціальністю економіст, планування промисловості. З четвертого курсу почав працювати в молодіжному науково-технічному центрі — кузні майбутніх підприємців^[10].

Кар'єра у Москві та Санкт-Петербурзі

З 1998 по 2000 рік працював в ВАТ «Лененерго» і послідовно обіймав посади заступника комерційного директора, комерційного директора, начальника департаменту з матеріально-технічного постачання і транспорту. Почавши пристойно заробляти, придбав батькам квартиру на Василєвському острові^[8].

У 2000 році працював заступником директора ВАТ «Вантажне автотранспортне підприємство № 21».

У 2000—2001 роках — начальник фінансово-економічного відділу апарату повноважного представника Президента Російської Федерації у Північно-Західному федеральному окрузі.

У 2001—2002 роках — заступник директора з управління корпоративним майном ВАТ «ЛОМО».

У 2002—2004 роках — генеральний директор ВАТ «Російська паливна компанія».

З липня по листопад 2004 року — заступник керівника Федерального дорожнього агентства.

У 2005 році в Санкт-Петербурзькому державному університеті економіки і фінансів захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація логістики поставок в вертикально-інтегрованих структурах корпоративного типу», кандидат економічних наук.

З 9 листопада 2004 року по 17 березня 2009 року — керівник Федерального дорожнього агентства.

C 17 березня 2009 року по 11 травня 2015 року — заступник міністра транспорту Російської Федерації. З липня 2014 року — член ради директорів ВАТ «РЖД»^[11].

З 11 травня по 20 серпня 2015 року — перший заступник міністра транспорту Російської Федерації.

Діяльність в РЖД

З 20 серпня 2015 року — президент ВАТ «Російські залізниці».

В основі зміни керівництва РЖД, на думку дослідження Вищої школи економіки, лежали фінансово-економічні результати діяльності компанії до 2015 року, які викликали претензії у президента і уряду РФ. Російське керівництво вважало, що РЖД має достатні внутрішні резерви, щоб не вимагати постійних преференцій у держави, а самостійно поліпшити свою фінансово-економічну та виробничо-операційну діяльність. Головне завдання, поставлене перед Бєлозьоровим, полягало в оптимізації витрат держмонополії^[12][13].

У лютому 2017 року стало відомо, що Бєлозьоров звернувся до уряду РФ з проханням змінити назву його посади з «президент» на «генеральний директор — голова правління». Ініціатива Бєлозьорова мотивувалася існуючими національними та європейськими практиками корпоративного управління^[14]. 17 листопада 2017 року уряд Росії прийняв постанову про внесення відповідних змін до Статуту ВАТ «РЖД», при цьому термін повноважень гендиректора збільшений з трьох до п'яти років^[15].

Інші посади

Станом на 2017 рік Бєлозьоров також є: членом Бюро Правління Російського союзу промисловців і підприємців; головою Комісії РСПП по транспорту і транспортної інфраструктури; співголовою Ради ділового співробітництва Росія — Франція з російської сторони; головою Азіатсько-Тихоокеанської асамблеї Міжнародного союзу залізниць; головою Міжнародної асоціації «Координаційна рада з Транссибірських перевезень»; головою Ради Співдружності Незалежних Держав з питань залізничного транспорту; головою наглядової ради транспортно-логістичної компанії GEFCO; членом Конференції Генеральних директорів залізниць Організації співробітництва залізниць (ОСЗ); членом опікунської ради Російського географічного товариства^[16].

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (21 липня 2014) — за досягнуті трудові успіхи, багаторічну сумлінну працю та активну громадську діяльність^[17].
• Орден Пошани (21 лютого 2010 року) — за досягнуті трудові успіхи і багаторічну сумлінну працю.
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (16 листопада 2006 року) — за великий внесок у підготовку та проведення зустрічі глав держав і урядів країн — членів «Групи восьми» в Санкт-Петербурзі
• Медаль «В пам'ять 1000-річчя Казані» (2005 рік)
• Медаль «В пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга» (2003 рік)
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (2014 рік)
• Подяка Президента Російської Федерації (9 січня 2010 року) — за великий внесок у забезпечення головування Російської Федерації в Шанхайській організації співробітництва в 2008—2009 роках, підготовку засідання Ради глав держав — членів Шанхайської організації співпраці і першого саміту БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) в Єкатеринбурзі в 2009 році^[18].
• Почесна грамота Уряду РФ (29 червня 2011 року) — за великий внесок у забезпечення безпеки дорожнього руху.
• Знак «Почесний працівник паливно-енергетичного комплексу» (2004 рік)