Білик-Пошивайло Анастасія Савівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пошивайло.

Анастасі́я Савівна Бі́лик-Пошива́йло (нар. 22 серпня 1930, Опішня — пом. 2010) — українська майстриня розпису по кераміці; членкиня Спілки радянських художників України з 1971 року.

Білик-Пошивайло Анастасія Савівна
Народження	22 серпня 1930(1930-08-22)  Опішня, Зіньківський район, Полтавська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	2010
Країна	СРСР  Україна
Вчитель	Демченко Трохим Назарович
Діяльність	художниця
Працівник	Завод «Художній керамік»
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народилася 22 серпня 1930 року в смт Опішня (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Здобула середню освіту. Малярству по кераміці навчалася у своєї сестри Варвари Іващенко та майстра художньої кераміки Трохима Демченка. 1957 року підвищувала кваліфікацію в Керамічній майстерні при Академії архітектури УРСР.

Протягом 1954—1995 років працювала у творчій лабораторії на опішнянському заводі «Художній керамік». Жила у Опішні в будинку на вулиці Коцюбинського, № 5а^[1]. Померла у 2010 році.

Творчість

Працювала в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). Створювала іграшки-свищики у вигляді птахів, звірів, вершників, скульптуру малих форм, тематичні композиції на історичні, літературні та казкові сюжети, декоровані традиційними опішнянськими рослинними і геометричними орнаментами. Відтворювала образи з творів видатних українських письменників: Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка і Панаса Мирного.^[2]

Серед робіт:

іграшки-свищики

• «Олень»;
• «Вершник»;

скульптури

• «Парубок» (1969);
• «Бариня» (1970);
• «Чорти-музики» (1971);
• «Сорочинський ярмарок» (1973);
• «Кінь» (1974);
• «Весілля» (1975);
• «Бандуристки» (1977);
• «На ярмарок» (19790;
• «Вершниця» (1980);
• «Партизани» (1985);
• «Весілля» (1987).

Була учасницею багатьох вітчизняних і міжнародних виставок та симпозіумів кераміки: Угорщина (1956, 1965), Україна (1957, 1969), Болгарія (1958, 1976, 1982), Бельгія (1958, 1960), Росія (1960, 1972), Німеччина (1965), Канада (1967), Італія (1971), Югославія (1974, 1979), США (1977)^[3].

Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Шевченківському національному заповіднику в Каневі, Канівському музеї народного декоративного мистецтва, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Полтавському художньому музеї та інших вітчизняних і закордонних музеях, а також у приватних колекціях^[3].

Відзнаки

• Лауреатка 2-го всеукраїнського конкурсу дитячої іграшки (1-а премія, 1954);
• Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1962 року;
• Лауреатка нагород ВДНГ УРСР (1981);
• Лауреатка Всесоюзного фестивалю народної творчості (1987).