Білоколос Дмитро Захарович

Дмитро́ Заха́рович Білоко́лос (нар. 5 лютого 1912(19120205), с. Єгорівка, Катеринославська губернія (нині Волноваський район, Донецька область) — 9 лютого 1993, Київ) — дипломат радянського періоду. Кандидат філософських наук (1955). Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Кандидат в члени ЦК КПУ в 1966 — 1971 р. Міністр закордонних справ УРСР (1966—1970).

Білоколос Дмитро Захарович
Білоколос Дмитро Захарович
5-й Міністр закордонних справ УРСР
16 березня 1966 — 11 червня 1970
Попередник	Кисіль Анатолій Степанович (в.о.)
Наступник	Шевель Георгій Георгійович
Народився	5 лютого 1912(1912-02-05) с. Єгорівка, Маріупольський повіт,Катеринославська губернія,
Помер	9 лютого 1993(1993-02-09) (81 рік) Київ
Відомий як	дипломат, державний діяч
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Країна	СРСР Російська імперія
Національність	українець
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і СДПІ (1948)
Політична партія	КПУ
Нагороди

Життєпис

Народився у селянській родині.

1931 року — закінчив Бердянський педагогічний технікум, потім учителював у містах Сталіно (нині Донецьк) і Макіївка.

1936 — Навчався на історичному факультеті Харківського університету.

1936–1941 — викладач історії, директор середньої школи (Сталіно).

1941–1946 — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни 1941–1945. Брав участь у бойових діях на Волховському й Карельському фронтах (командир взводу, роти, батальйону, начальник штабу полку).

Член ВКП(б) з 1943 року.

Після демобілізації — на партійній роботі: 1947–1951 — завідувач відділу пропаганди й агітації Сталінського міського комітету КП(б)У.

1948 року закінчив Сталінський педагогічний інститут (зараз Донецький національний університет)^[1].

1951–1952 — секретар Сталінського міського комітету КП(б)У.

1952–1955 — навчання в Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1955 — січні 1957 року — завідувач відділу науки і культури Сталінського обласного комітету КПУ.

5 січня 1957 — січень 1963 року — секретар Сталінського обласного комітету КПУ з ідеології.

Січень 1963 — грудень 1964 року — секретар Донецького промислового обласного комітету КПУ з ідеології.

Грудень 1964 — березень 1966 року — секретар Донецького обласного комітету КПУ з ідеології.

16 березня 1966 — 11 червня 1970 року — міністр закордонних справ Української РСР, очолював делегації УРСР на XXI–XXIV сесіях ГА ООН, сесіях ЮНЕСКО, міжнародних конференціях під егідою ООН. 29 травня 1970 Білоколос підписав звернення до Генерального секретаря ООН, в якому викладалися пропозиції уряду УРСР щодо розгляду широкого кола питань, вирішення яких мало зміцнити міжнародну безпеку.

1970–1976 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Замбії і за сумісництвом у Ботсвані.

Нагороджений бойовими й трудовими орденами та медалями СРСР, зокрема орденом Трудового Червоного Прапора.

Меморіальна дошка на будинку по вулиці Шовковичній в Києві, де проживав Дмитро Білоколос

Джерела

• e-Енциклопедія історії України [Архівовано 30 березня 2013 у Wayback Machine.]

Література

• Д. В. Табачник. Білоколос Дмитро Захарович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Білоколос Дмитро Захарович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.36-37