Більбасов Василь Олексійович

Васи́ль Олексі́йович Більбасов (31 липня 1838(18380731), Полтава — 5 вересня 1904, Санкт-Петербург) — російський історик і публіцист.

Більбасов Василь Олексійович
Народився	7 (19) червня 1837[1]  Полтава, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія[1]
Помер	24 липня (6 серпня) 1904[1] (67 років)  Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1]
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, журналіст, медієвіст
Alma mater	Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d][1]
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Медіафайли у Вікісховищі

Особа

Народився у Полтаві 1838 року. Мав трьох братів: Петра, полтавського губернатора, Костянтина, юриста, та Олександра^[2].

1861 року закінчив Петербурзький університет, 1863 — магістр, 1867 захищає докторську дисертацію — по історії середньовічних Німеччини і Франції.

1867—1871 — професор Київського університету, пізніше — редактор ліберальної газети «Голос» — в 1871-83 роках.

Більбасов досліджував історію хрестових походів, папства і Германської імперії та історію слов'ян, зокрема написав праці про Яна Гуса (1869) та Кирила і Мефодія (1871).

• 1868, 1871 — «Кирилл и Мефодий по документальным источникам» (т. 1-2, СПб)
• «История Екатерины Второй» (т. 1-2, СПб., 1890-96).