Біляве волосся

Біля́ве воло́сся (англ. blond hair, fair hair) — тип пігментації волосся із низьким рівнем меланіну. Має багато відтінків, переважно жовтуватого кольору: від солового, блідо жовтого, до світлорусявого, золотавого. Більшість людей з білявим волоссям проживають у Північній Європі (Скандинавія, Східна Балтика, Фінляндія) або походять з північноєвразійських популяцій. Окремі люди або групи осіб з білявим волоссям зрідка зустрічаються серед азійських та північноафриканських народів.

Біляве волосся

Біляве волосся в Європі:

   більше 80 %

   50—79 %

   20—49 %

   1—19 %

   менше 1 %

В античній та західноєвропейській культурі біляве волосся традиційно асоціювалося з вродою. Зокрема, давньогрецькі богині та боги Гера, Афродита, Афіна, Діоніс та інші називалися «золотоволосими» або «прекрасноволосими»^[1]. У Давньому Римі білявість волосся вважалася сексуально привабливою, а також асоціювалася із кельтами та германцями. У культурі середньовічної Європи довге, золотаве волосся було одним з обов'язкових критеріїв жіночої краси. В європейському живописі з білявим волоссям, зазвичай, зображали Єву, Діву Марію, Марію Магдалину, святу Варвару та інших ідеалізованих жінок.

У расових теоріях кінця ХІХ — першої половини ХХ століття біляве волосся і блакитні очі вважалися ознакою вищої нордичної (арійської) раси.

В сучасній західній популярній культурі люди з білявим волоссям продовжують сприйматися привабливими.

При цьому щодо жінок із білявим волоссям поширені гендерні стереотипи про білявок.

У новітній українській мові люди, що мають біляве волосся, називаються білявцями (білявками) чи блондинами (блондинками), серед традиційних назв також є біля́вчик, біля́вчин, руся́вий, руся́вин; біля́вочка, білу́ха, біля́ва, біля́виця, руся́ва, руся́вка^[2].

Галерея

• 
  Норвежки
• 
  Вепсянка
• 
  Фінка
• 
  Німкеня
• 
  Американка
• 
  Уйгурка
• 
  Монголка
• 
  Ні-вануату