Бінгьоль

Бінгьоль (тур. Bingöl, курд. Çewlik, заз. Çolig) — місто у Туреччині, столиця однойменної провінції. Знаходиться у басейні річки Мурат на березі її правої притоки — річки Гюнек^[1]

Бінгьоль тур. Bingöl
Основні дані
38°53′10″ пн. ш. 40°30′06″ сх. д.
Країна	Туреччина
Регіон	Бінгьоль
Столиця для	Бінґель  (іл (адмінодиниця, провінція Туреччини))
Населення	87 918 (2010)
Висота НРМ	1153 м
Офіційна мова	турецька (Бінґель)
Часовий пояс	+2
Номери автомобілів	12
GeoNames	321082
OSM	↑223444 ·R (Бінґель)
Міська влада
Вебсайт	bingol.bel.tr
Мапа
Бінгьоль Бінгьоль (Туреччина)
Бінгьоль у Вікісховищі

Назва

У давнину на місці міста знаходилася фортеця під назвою Ктаріч (вірм. Կտառիճ). Назва Чапагджур, що утворилась від вірменських слів «чапаг» (тонкий, дрібний) і «джур» (вода), пояснюється^[1] наявністю великої кількості водойм. У різний час місто носило видозмінені варіанти назви — Чапалджур, Чапаг, Чапагаджур та ін, також було відоме під назвою Халпу (вірм. Խալփ).^[1]

До 1950 року місто зберігало злегка видозмінену вірменську назву — Чабакджур (тур. Çabakcur), потім було перейменоване у Бінґьоль — від турецького «тисяча озер». Курдською мовою місто називається Чевлік.

Історія

У давнину територія Чапагджура входила до складу гавара Хаштіанк^[2] області Цопк Великої Вірменії.^[1] Цей гавар, у числі фортець якого був і Ктаріч-Чапагджур, вважався маєтком Аршакідов .

Після Першого розділу Великої Вірменії (387 рік) Ктаріч перейшов під владу Риму, ставши однією з фортець у римсько-перській прикордонній зоні. Беручи до уваги особливе становище фортці, вона була додатково укріплена імператором Візантії Юстиніаном.^[1]

У X столітті Чапагджур згадувався Степаносом Асогіком у зв'язку із землетрусом 995 року. Згідно з Т. Х. Акопяном, з праць цього автора випливає, що до того часу Чапагджур залишити важливою фортецею, хоча автор в явному вигляді його фортецею не називає.^[1]

У XI столітті Чапагджур згадувався як резиденція єпископа і входив до складу володінь Філарета Варажнуні і Торніке Мамиконяна.^[1]

У 1240-х роках місто завойовували монголи, а на початку XVI століття — турки-османи.

Після початку турецького панування місто стало центром однойменного району, що входив аж до 1829 року до складу вілаєта Діярберкір, пізніше — до складу вілаєта Бітліс.^[1]

До початку Першої світової війни більшу частину населення міста становили вірмени, які займалися, здебільшого, ремеслом і торгівлею. У місті були вірменське училище і церква.^[1]

У XXI столітті у місті сталося два сильні землетруси. 1 травня 2003 — магнітудою 6.4, у результаті якого 177 загинуло та 520 було поранено, а 8 березня 2010 року — магнітудою 5.9, епіцентр якого знаходився у провінції Елязиг за 45 км на захід від міста.