Турки

Ту́рки або турчини (тур. Türkler) — народ загальною чисельністю близько 70 млн осіб родом із Середнього Сходу, основне населення Туреччини.

Турки
Деякі з відомих або плідних турків з усього світу
Самоназва	тур. Türkler
Кількість	80 млн
Ареал	Туреччина: 60 000 000-65 000 000[1][2][3][4]  Німеччина: 3 500 000-4 000 000[5][6][7]  Сирія: 750 000-3 500 000[8][9][10][11]  Алжир: 600 000-3 300 000[12][13][14]  Ірак: 500 000-3 000 000[15][16][17]  Болгарія: 588 000-800 000[18][19][20]  США: 500,000 [21][22][23]  Франція: 500 000 [24][25]  Велика Британія: 500 000[26][27][28]  Нідерланди: 400 000-500 000[29][30][31]  Австрія: 350 000-500 000[32][33][34]  Австралія: 300 000[35]  Канада: 190 000[36]  Бельгія: 200 000[37][38]  Греція: 120 000-130 000[39][40][41]  Швейцарія: 120 000[42]  Швеція: 100 000-150 000[43][44]  Росія: 105 058 (2010)[45] Данія: 60 000[46]  Румунія: 28 226-80 000[47][48][49]  Італія: 21 000[50][51]  Казахстан: 97 015 (2009)[52]  Киргизстан: 39 534 (оц. 2011)[53]  Азербайджан: 38 000 (2009)[54]  Україна: 8 844(2001)[55]
Входить до	тюрки
Мова	Турецька
Релігія	переважно Іслам

Території мешкання турків (1911)

Історія

Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, у тому числі слов'ян.

Релігія

Турки сповідують Іслам

Турецька діаспора

Історично найвідоміша турецька діаспора існувала в Кримському ханстві — васальній державі Османської імперії. Проте до XVIII століття, коли Крим окупувала Російська імперія, турки майже повністю інтегрувалися в кримськотатарський етнос. Під сильним впливом османської мови склався південний діалект кримськотатарської мови (два інші діалекти, що мають кипчацьке походження, помітно відрізняються від нього лексично і граматично).

Зараз найбільша турецька діаспора є в країнах, що раніше входили до складу Османської імперії. У арабських країнах (країни Магрибу, Єгипет, Сирія, Ірак) турки не відчувають релігійного тиску, проте в той же час їх можливість вивчати рідну мову і підтримувати культурні зв'язки з Туреччиною серйозно обмежується.

Набагато гірше становище турків у немусульманських країнах. Однією з причин є історична пам'ять: Османська імперія проводила агресивну політику відносно немусульманських народів. Погане ставлення до турків поширюється і на місцевих жителів, яких було отуречено або які прийняли іслам — наприклад, на мусульман у Боснії.

Турки-месхетинці, що жили в Грузії, неодноразово наражалися на гоніння. 1944 року разом із деякими іншими народами вони були депортовані. В наш час турки-месхетинці проживають у Туреччині та країнах ЄС.

Вельми неприязне ставлення до турків дотепер поширене і на побутовому, і на офіційному рівні в Греції, Вірменії і Болгарії. У Болгарії за часів правління Тодора Живкова було зроблено спробу насильницької «інтеграції» турків у болгарське суспільство.

Турецька діаспора в Німеччині утворилася в результаті «економічного дива» 1960-х рр., коли в результаті економічного зростання зріс попит на робочу силу, тоді як населення Німеччини не тільки не росло, але навіть зменшувалося. У зв'язку з цим до Німеччини прибула велика кількість турків. Відбувалися зіткнення між турками і німецькими націоналістами. Проте в 1990-х рр. ситуація стала поліпшуватися, хоча вона все ще далека від ідеалу — німецький уряд почав цілеспрямовану програму з інтеграції турків у німецьке суспільство при збереженні їхньої національної ідентичності.

На Кіпрі в результаті невдалої спроби приєднання острова до Греції і блискавичної війни 1974 року, що відбулася за тим, утворилася невизнана Турецька Республіка Північного Кіпру, звідки були вигнані греки, а їхнє майно перейшло до турків. У той же час багато турків було вимушено покинути грецьку частину острова. 2004 року Кіпр було прийнято в ЄС без північної (турецької) частини. На референдумі турки проголосували за об'єднання острова, проте греки проігнорували референдум, оскільки на голосування не було винесено важливе для них питання про реституцію власності.

У 1990-х рр. у зв'язку зі збільшенням торговельних контактів між Україною та Туреччиною стала рости швидкими темпами турецька діаспора в Україні. У Києві відкриваються туркомовні дитячі садки і школи.

Культура

Кулінарія

Турецька кулінарія з часів Османської імперії ввібрала в себе найкращі досягнення грецької, арабської кухні, що стало причиною її надзвичайного багатства і різноманітності. Кочовий спосіб життя стародавніх турків, нерозривно пов'язаний зі тваринництвом, зумовив велику різноманітність м'ясних страв, найвідомішими з яких є кебаб (ягня на рожні) і кебабпчис. З тієї ж причини йогурт міцно увійшов в число традиційних приправ до страв, а також як самостійний напій. Під упливом італійської кухні набула великого поширення так звана турецька піца. Оливкова олія є інгредієнтом багатьох турецьких страв і широко використовується в приготуванні їжі.

Серед напоїв популярні чай та кава по-турецьки.