Вакуленко Володимир Прокопович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Вакуленко; Вакуленко Володимир.

Вакуленко Володимир Прокопович (нар. 11 червня 1963, смт Сахновщина, Харківська область) — український поет, прозаїк, журналіст, публіцист, громадський діяч. Член НСПУ (з 2003), НСКУ (з 2023).

Вакуленко Володимир Прокопович
Народився	11 червня 1963(1963-06-11) (62 роки)  Сахновщина, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	поет, прозаїк, журналіст, публіцист, громадський діяч
Членство	Національна спілка письменників України і НСКУ

Життєпис

Закінчив школу в Сахновщині, займався в літературній студії Палацу культури будівельників імені Горького в Харкові. Належав до літературно-мистецького об'єднання «Заспів» у Краснограді.

Журналіст, був кореспондентом районної газети «Колос».

У 2001—2004 керував літературною студією «Коло друзів» при відділі культури Сахновщинської районної державної адміністрації.

Розробив ідею герба і прапора Сахновщинського району, затверджених сесією райради в березні 2001. Художник — Геннадій Ковальчук.

Від 2003 — член Національної спілки письменників України.

В 2005 ініціював заснування Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Чабанівського.

Від 2023 — член Національної спілки краєзнавців України.^[1]

Громадська діяльність

З 1997 року був членом РУХу, у 1999—2003 був головою районної організації УНР (УНП). Довірена особа кандидата на посаду Президента України Юрія Костенка на виборах 1999 року.

Засновник і голова (з 2001) Сахновщинської організації Суспільної Служби України.

Керівник районного виборчого штабу блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 року. З 2003 року — член Конгресу Українських Націоналістів, очолював партійний осередок в Сахновщині.

В час президентських виборів 2004 року — уповноважений від коаліції політичних партій «Сила народу» по Сахновщинському району.

Творчість

Автор книжок:

• збірки поезій «Часопростір» (2001, вид-во «Оригінал», Харків),^[2]
• збірки поезій «Опісля Апокаліпсису» (2003, вид-во «Оригінал», Харків),
• збірки поезій «Ристалище» (2006, вид-во «Оригінал», Харків),
• книжки прози й публіцистики «Слово як шанс на виживання» (2008, «Майдан», Харків),^[3]
• документального нарису про Голодомор 1933 р. «Не для ката наша хата» (2012, ФОП Федорко, Харків),
• історико-краєзнавчого нарису «Ой три шляхи широкії…» (2018, ФОП Мачулін, Харків),
• історико-краєзнавчого нарису «Гомін степів» (2019, вид-во «Федорко», Харків),
• «Музи планети» — у співавторстві з Петром Гайворонським (2016, МП «Леся» Київ),
• збірки поезій «Прочистень» (Харків, ФОП Бровін, 2024),
• історико-краєзнавчого нарису «Прийдіть на берег Вічної Ріки» (2025, «Майдан», Харків).

Відзнаки

• Лауреат муніципальної премії Харківської міськради ім. Олександра Олеся (2005).
• Дипломант обласної літературної премії імені Олександра Масельського в номінації «Поезія» (2009).
• Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» в номінації «Поезія» (2019, м. Слов'янськ).