Пустовойтенко Валерій Павлович

Вале́рій Па́влович Пустово́йтенко (нар. 23 лютого 1947, с. Адамівка^[1], Березанського району, Миколаївської області, Українська РСР, СРСР) — український політик, прем'єр-міністр України з 16 липня 1997 по 22 грудня 1999.

Валерій Павлович Пустовойтенко
Валерій Павлович Пустовойтенко
Міністр транспорту та зв'язку України
9 червня 2001 — 30 квітня 2002
Президент	Кучма Леонід Данилович
Прем'єр-міністр	Кінах Анатолій Кирилович
Попередник	Костюченко Леонід Михайлович
Наступник	Кірпа Георгій Миколайович
6-й Прем'єр-міністр України
16 липня 1997 — 22 грудня 1999
Президент	Кучма Леонід Данилович
Попередник	Лазаренко Павло Іванович
Наступник	Ющенко Віктор Андрійович
Голова Дніпропетровської міської ради та міськвиконкому
1989 — 1993
Попередник	Олександр Мигдєєв
Наступник	Віктор Меркушов
Народився	23 лютого 1947(1947-02-23) (78 років) с. Адамівка (нині у складі смт Березанка), Березанський район, Миколаївська область, Українська РСР,  СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Політична партія	НДП
Рідня	Іван Пустовойтенко
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Почесна відзнака Президента України Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Заслужений будівельник України Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	10 травня 1994
4-го скликання
НДП	14 травня 2002	—	25 травня 2006

Молоді роки

Народився в сім'ї колгоспників.

Закінчив Одеське ремісниче училище № 9. Навчався в Одеському політехнічному та Дніпропетровському інженерно-будівельному інститутах. Доктор технічних наук. Кандидатська дисертація «Геотехнічне обґрунтування технології будівництва підземних об'єктів в Україні» (1996). Докторська дисертація «Теорія і практика освоєння підземного простору України в умовах розвитку геотехногенних процесів» (Національна гірнича академія України, 2002).

1984–1986 — керуючий трестом «Дніпробудмеханізація».

1986–1987 — голова виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпро.

З 1987 р. — заступник голови виконкому Дніпропетровської міської ради.

Початок політичної кар'єри

У березні 1990 р. обраний народним депутатом України.

У квітні — вересні 1993 — міністр Кабінету Міністрів України^[2].

Від жовтня 1993 р. до липня 1994 р. — заступник голови кредитно-фінансового союзу «Експобанк».

Від липня 1994 р. до липня 1997 р. — міністр Кабінету Міністрів України^[3].

Прем'єр-міністр

Від 16 липня 1997 р. очолив Кабінет Міністрів України одразу після Лазаренка^[4]. Під його керівництвом уряд намагався активно співпрацювати в Верховною Радою, подаючи на розгляд важливі законопроєкти, необхідні для життєдіяльності країни. Його уряду вдалося забезпечити значне наповнення Держбюджету, а цінова ситуація була контрольованою і передбачуваною. Пізніше вона допомогла розвиткові вітчизняної харчової промисловості і сприяла збільшенню частки на ринку малого бізнесу. Збільшився експорт товарів та послуг.

З 1999 року — співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода».

Після другої інавгурації Президента України Л. Кучми 30 листопада 1999 р. уряд В. Пустовойтенка склав повноваження згідно з Конституцією України^[5].

Кар'єра після відставки з посади прем'єра

З липня 1996 по серпень 2000 року очолював Федерацію футболу України.

Після відставки зайнявся партійною роботою. Від травня 1999 р. до травня 2006 р. — голова Народно-демократичної партії.

Від 9 червня 2001 р. до 30 квітня 2002 p. — міністр транспорту України в уряді А. Кінаха^[6][7].

2002–2006 — народний депутат України.

У травні 2006 р. виконував обов'язки заступника голови Київської міської держадміністрації, але на цій посаді не залишився.

З 9 квітня 2010 р. по 24 лютого 2014 р. — радник Президента України^[8][9].

Член Ради старійшин (на чолі з Л. Кравчуком).

Викладає в Академії муніципального управління, працював головним радником голови спостережної ради Комерційного банку «Даніель».

Член Політради НДП.

Кавалер Міжнародного ордена Святого Станіслава.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».^[10]

Родина

Одружений, дружина — Ольга, сини — Сергій та В'ячеслав.^[11]

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня (1 грудня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 20-річчя Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України».^[12]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2002)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999)^[13]
• Почесна відзнака Президента України (1996)^[14]
• Заслужений будівельник України (1995)^[15]
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль «10 років незалежності України»
• Почесна грамота Верховної Ради України
• Міжнародний орден Святого Станіслава І ступеня (13.05.1999)^[16]
• Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19.08.2016)^[17]