Валерія Максимілла

Валерія Максимілла (лат. Valeria Maximilla; пом. після 312) — дочка римського імператора Галерія та дружина римського імператора Максенція.

Валерія Максимілла
лат. Valeria Maximilla
Народилася	280
Померла	312
Країна	Стародавній Рим
Батько	Галерій
Мати	невідомо
Брати, сестри	Кандидіан
У шлюбі з	Максенцій
Діти	Валерій Ромул
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Була донькою цезаря Галерія від його першої дружини, ім'я якої невідоме. Задля зміцнення династичних зв'язків у 293 році Валерія була видана заміж за Максенція, сина тодішнього імператора Максиміана. Подружжя мало двох синів: Валерія Ромула та ще одного, ім'я якого не зберіглося.

У 306 її чоловік самостійно проголосив себе імператором, але інші правителі цього рішення не визнали. Відтоді Максенцій брав участь у Громадянських війнах Тетрархії, борючись у союзі з Максиміном Дазою проти Галерія, Ліцинія та Костянтина I.

Під час правління чоловіка Валерія перебувала у Римі. У 312, після поразки та загибелі Максенція внаслідок битви біля Мульвійського мосту вона, потрапила у полон до Костянтина I. Про подальшу долю Максимілли немає відомостей.

Не зберіглося жодного зображення Валерії Максимілли на монетах. Після поразки та загибелі її чоловіка, Максенція, всі портрети з членами його родини мали бути спотворені. Ймовірно, одне зі спотворених погрудь, що наразі зберігається в Капітолійських музеях у Римі, належить саме Валерії^[1].

В агіографії Святої Катерини Александрійської, що наводиться Яковом Ворагінським в збірці «Золота легенда», згадується королева, що після зустрічі з Катериною, прийняла християнство. За легендою, вони разом були катовані та страчені переслідувачем християн Максенцієм. Іноді вищезазначена королева ототожнюється з Валерією Максиміллою.

Родина

Чоловік — Максенцій

Діти:

• Валерій Ромул
• син (ім'я невідоме)

Джерела

• Dietmar Kienast, Römische Kaisertabelle, Darmstadii 1999, p. 292
• Varner, Eric R. (2004). Mutilation and Transformation (Damnatio Memoriae and Roman Imperial Portraiture). Leiden, The Netherlands: Koninklijke Brill NV. pp. 219–220. ISBN 90-04-13577-4.