Ванкевич Юрій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ванкевич.

Юрій Іванович Ванкевич (нар. 26 січня 1946, Київ, УРСР) — український радянський футболіст, півзахисник та захисник, згодом — український футбольний тренер.

Юрій Ванкевич
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Іванович Ванкевич
Народження	26 січня 1946(1946-01-26) (79 років)
	Київ, УРСР
Зріст	174 см
Вага	71 кг
Громадянство	СРСР, Україна
Позиція	півзахисник, захисник
Юнацькі клуби
	«Динамо» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965 «Динамо-2» (К) 28 (1) 1965—1970 «Динамо» (К) 28 (0) 1971 «Металіст» (Х) 35 (0) 1972 «Автомобіліст» (Ж) 15 (0) 1973—1977 «Шахтар» (Д) 85 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1982—1985 1992 1992 1993 1994—1995 1996—1997 2000—2003	«Шахтар» (Г) Прометей (Ш) «Хімік» (С) Медіата (Ш) «Хімік» (С) «Хімік» (С) «Молнія» (С)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Вихованець ДЮСШ «Динамо» (Київ), перший тренер — Б. Корсунський. Дорослу футбольну кар'єру розпочав у 1965 році виступами в «Динамо-2» (Київ) у класі «Б». У цьому турнірі зіграв 28 матчів та відзначився 1 голом, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. По завершенні сезону «Динамо-2» було розформовано, а Юрій Ванкевич був переведений до першої команди. Наступного року, у першості дублерів за «Динамо» зіграв 32 матчі. З 1967 року почав поступово підпускатися до основної обойми, але стати гравцем стартового складу так і не зумів.

Протягом свого перебування в складі киян за першу команду клубу зіграв у 28-и матчах чемпіонату та у 5-ти — кубку СРСР. «Динамо» у цей час двічі ставало чемпіоном (1967, 1968) і срібним призером 1969 року. В жодному з цих турнірів Ванкевич не провів необхідної кількості матчів для отримання медалі.

У пошуках постійної ігрової практики залишив Київ і в 1971 році став гравцем харківського «Металіста», який виступав у Першій союзній лізі. У 1972 році захищав кольори друголігового житомирського «Автомобіліста» та аматорської команди шахти «Кіровська» (Донецьк).

У 1973 році став гравцем вищолігового донецького «Шахтаря». З 1973 по 1975 роки входив до основної обойми гравців донецького клубу, але з 1976 році втратив своє місце й став гравцем резерву. З осені 1976 року й до завершення кар'єри гравця в 1977 році в матчах чемпіонату СРСР на поле не виходив. Протягом свого перебування в «Шахтарі» в чемпіонаті СРСР зіграв 85 матчів (4 голи), ще 10 матчів (1 гол) провів у кубку СРСР.

З 1981 року перейшов на тренерську роботу. Спочатку працював тренером у клубі «Угольок» (Горлівка). З 1982 по 1985 року працював головним тренером цієї команди. Після здобуття Україною незалежності продовжував тренувати. З початку 1992 року й по липень цього ж року був головним тренером Прометея (Шахтарськ). З серпня по грудень 1992 року очолював «Хімік» (Сєвєродонецьк). У квітні 1993 року повернувся до Шахтарська, де до початку липня 1993 року знову тренував місцеву Медіату. З травня 1994 по 1995 та липня 1996 по серпень 1997 року знову був головним тренером сєвєродонецького «Хіміка». З 2000 по 2003 рік був головним тренером сєвєродонецької «Молнії». Також працював інспектором на футбольних матчах.

Досягнення

Командні

• Вища ліга чемпіонату СРСР
  • Срібний призер (1): 1975

Індивідуальні

• Майстер спорту СРСР (1970)

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.] на сайті metalist-kh-stat.net.ua
• Профіль гравця на сайті footbook.ru