Каринська Варвара Андріївна

Варвара (Барбара) Андріївна Каринська, до шлюбу Жмудська (англ. Barbara Karinska; нар. 3 жовтня 1886, Харків — пом. 18 жовтня 1983, Нью-Йорк) — американська модельєрка українського походження, авторка сценічних костюмів для кіно та балету, зокрема, сучасної загальноприйнятої у світі балетної пачки. Володарка премії «Оскар» (1948) за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк^[en]». Працювала у Бродвеї та Голлівуді, з Сальвадором Далі, Марком Шагалом. В її костюмах знімались Марлен Дітріх, Елізабет Тейлор, Інгрід Бергман та інші численні зірки.

Каринська Варвара Андріївна
При народженні	Варвара Андріївна Жмудська
Народження	3 жовтня 1886(1886-10-03)[1][2][3]  Харків, Російська імперія
Смерть	18 жовтня 1983(1983-10-18)[1][3] (97 років) або 19 жовтня 1983(1983-10-19)[4] (97 років)
	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	Російська імперія  США
Навчання	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Діяльність	художниця по костюмах
Працівник	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Нагороди	Academy Award for Best Costume Design, Colord (24 березня 1949) Capezio Dance Awardd (1962)
Каринська Варвара Андріївна у Вікісховищі

Біографія

В Україні

Народилася 3 жовтня 1886 року в Харкові, в сім'ї купця-мільйонера Андрія Яковича Жмудського третьою з 10 дітей і старшою з доньок. З дитинства захоплювалася вишиванням. Вивчала право в Харківському університеті.

1908 — одружилася з сином заможного харківського промисловця Олександром Мойсеєнком. 1909 року народила доньку Ірину. Через кілька місяців чоловік помер.

1910 — виграла судовий процес зі старшим братом Анатолієм, власником газети «Утро», отримавши опіку над його дворічним сином Володимиром, якого виховала як власного сина.

Невдовзі одружилася з харківським адвокатом-криміналістом М. Каринським. З розвитком його правничої практики 1915 року сім'я перебралася до Москви, де Варвара Каринська придбала простору квартиру і цілковито віддалася мистецтву. Була господинею салону, який щовечора приймав інтелігентну публіку після театральних чи балетних вистав. Розвивала власну художню техніку, комбінуючи шматки кольорової шовкової марлі з фотографіями та малюнками. Темою її перших робіт був балет. Після тривалого самовдосконалення Варвара Каринська виставила 12 своїх робіт у популярній московській галереї. Виставка принесла матеріальний успіх і позитивну критику.

Після революції 1917 р. чоловіка призначили міністром юстиції Тимчасового уряду Росії та головою апеляційного суду Петроградського округу. У 1919-1920 р. він займав високі посади на територіях, контрольованих Добровольчою армією. У цей час життя Варвари Каринської, Ірини й Володимира точилося між Харковом і Сімферополем. Після захоплення Криму червоними чоловік емігрував, а Каринська з дітьми залишилася в країні більшовиків і невдовзі заочно розлучилася з чоловіком-білогвардійцем.

1921 — Варвара Каринська повернулася до Москви, де одружилася з Володимиром Мамонтовим, сином одного з найбагатших московських дореволюційних промисловців. В умовах НЕПу Каринська знову відкрила салон, де збиралися митці, інтелектуали й навіть урядовці, а також модельне ательє з пошиття одягу й капелюшків haute-couture, антикварну крамницю та школу вишивання. Втім, невдовзі радянська влада націоналізувала школу.

За кордоном

Спідниця авторства Каринської для постановки "Western Symphony" New York City Ballet.

1924 — за підтримки наркома освіти Радянської Росії А. Луначарського Каринській вдалося організувати виїзд сім'ї за кордон під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Під учнівськими полотнами вивезла також унікальну колекцію церковної вишивки XII-XIII ст., яку зібрала за довгі роки і яку радянська влада намагалася знищити. Після кількох років у Берліні та Брюсселі осіла в Парижі (1930), де прожила 9 років. 15-річний період життя в Європі був вдалим у творчому плані: працювала з Сальвадором Далі, Марком Шагалом та іншими художниками. Створювала костюми для трупи «Балле рюс де Монте-Карло» та інших відомих балетних труп.

1939 — переїхала з дітьми до Нью-Йорку, де почала нове життя (тут її звали Барбарою).

У 1940—1970-х створила майже всі костюми до постановок засновника Школи американського балету Джорджа Баланчина, спочатку за ескізами художників, потім самостійно: “Вальс” (1951), “Шотландська симфонія” (1952), “Лускунчик” (1954), “Блискуче алегро”, “Дивертисмент № 15” (обидва 1956), “Па де де Чайковського” (1960), “Сон у літню ніч” (1962), “Коштовності” (1967), “Другий концерт Чайковського” (1973). Окрім роботи в New York City Ballet, виконувала сценічні костюми для різних танцювальних колективів, мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голлівуді. Баланчин називав її «Шекспіром костюма», від якої залежить половина успіху вистави^[5].

Каринська створила образи для майже 50 балетів і здійснила переворот в балетній моді, створивши балетну пачку. Танець вимагав все більшої свободи і пластики, тому Каринська відходила від обручів і пачок на кшталт парасольок зі спицями. Робила багатошарові пачки без обручів, які були легкими, зберігали форму, демонстрували талію і ноги балерини. Вона почала використовувати м'які спідниці, які не заважали рухам танцівниці і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави і врешті створила балетну пачку, яка сьогодні є у світі загальноприйнятою. Також мисткиня модифікувала корсет.

1948 — удостоєна вищої нагороди Американської Кіноакадемії — премії «Оскар» (за дизайн костюмів для фільму «Жанна д'Арк^[en]», США).

1952 — номінована на «Оскар» за костюми до фільму-балету «Ганс Крістіан Андерсен».

Померла 18 жовтня 1983 року в Нью-Йорку у віці 97 років.

Пам'ять

Вулиця Варвари Каринської (до 2015 р. вул. Кашена Марселя). Харків, р-н Тюринка

• 2003 — активістська громада Харкова утворила Фонд імені Варвари Каринської (керівник М. Шемет).
• 2004 — засновано Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма ім. Каринської.
• 2005 — у Харкові на колишньому будинку родини Жмудських (вул. Пушкінська, 31) встановлено меморіальну таблицю на честь Варвари Каринської (скульптор С. Ястрєбов).
• 2015 — у Харкові ім'ям Варвари Каринської названо вулицю в Київському районі міста (колишня вулиця Марселя Кашена).^[6]
• 19 лютого 2019 — в структурі УПЮ, юнацької частини українського Пласту, з'явився підготовчий курінь ім. Варвари Каринської станиці Харків.