Васецький Григорій Степанович (художник)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васецький Григорій Степанович.

Григо́рій Степа́нович Васе́цький (28 листопада 1928, Новоіванівка — 27 квітня 2019, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1960 року; член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року.

Васецький Григорій Степанович
Народження	28 листопада 1928(1928-11-28)  Новоіванівка, Хорольський район, Полтавська область
Смерть	27 квітня 2019(2019-04-27) (90 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, історичний живопис, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1948) і Київський державний художній інститут (1955)
Вчитель	Драченко Петро Герасимович, Пузирков Віктор Григорович і Шовкуненко Олексій Олексійович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 28 листопада 1928 року в селі Новоіванівці (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). 1948 року закінчив Київську художню школу, де навчався у Петра Драченка; протягом 1949—1955 продовжив здобувати мистецьку освіту на живописному факультеті у Київському художньому інституті, був учнем Олексія Шовкуненка, Віктора Пузиркова. Дипломна робота — картина «Пирогов у Севастополі» (керівник Олексій Шовкуненко).

У 1955—1958 роках виконував роботи за договорами у видавництвах Києва. Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 16, квартира № 61. Помер у Києві 27 квітня 2019 року.

Твори

Працював у галузі станкового живопису. Створював тематичні картини, картини на історичні теми, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

• «Пирогов у Севастополі» (1955);
• «Щасливий день» (1957);
• «Друзі миру» (1957);
• «Підмосков'я» (1960);
• «Увечері» (1960);
• «Гудуть мотори» (1960);
• «До мирної праці» (1960);
• «Тарас Шевченко» (1961);
• «Остання борозна» (1961);
• «Гість» (1964, Державний музей мистецтв Республіки Казахстан імені Абилхана Кастеєва);
• «У степ. Чабан орденоносець І. Магамбеков» (1964);
• «Тривожна молодість» (1965);
• «Перші комунари» (1967);
• «Хліб Петрограду» (1968);
• «Сірий день» (1969);
• «Квітень» (1969);
• «Бойовими шляхами» (1969—1970);
• «Батьки наші» (1969—1970);
• «Квіти» (1970);
• «Опалене дитинство» (1971);
• «В години відпочинку» (1972);
• «Венеція» (1972);
• «Весна. 1945 рік» (1972);
• «Гурзуф» (1974);
• «Портрет дружини» (1974);
• «Йшла війна» (1975);
• «Коли батьки, чоловіки на фронті» (1977);
• «Рік 1918» (1978);
• «Ремонтники» (1978);
• «На Єнісеї» (1981);
• «Портрет дочки» (1982);
• «Олександр Пушкін у Києві» (1982);
• «Солдатки» (1985);
• «Такі були часи» (1985);
• «Солдатські вдови» (1987);
• «Діти війни» (1990);
• «Київ у листопаді 1943 року» (1991);
• «Гайдамаки» (1991; за мотивами одноіменної поеми Тараса Шевченка);
• «Втікачі з полону» (1992);
• «Літо» (2000);
• «До Запорозької Січі» (2002);
• «Портрет заслуженого будівельника України Анатоля Кармінського» (2004);
• «Літній день» (2003);
• «Квіти» (2004);
• «Шевченко серед казахів» (2004);
• «Чумацький шлях» (2005—2006);
• «У саду» (2006);
• «Шевченко серед козаків» (2007).

Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року. За кордоном його роботи експонувалися у Болгарії, Угорщині, Німеччині.

Крім згаданого музею, картини художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Сумському і Чернігівському художніх музеях, Красноградському районному краєзнавчому музей імені Парфірія Мартинович, у приватних збірках в Україні та за її межами.

Відзнаки

• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1968)^[1];
• медаль «За доблесну працю» (1970)^[1];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР від 1971 року;
• Народний художник УРСР від 1979 року;
• медаль «Ветеран праці» (1986)^[1].